Рубрика: Інформація для батьків

Рекомендації для персоналу ЗДО:

Шановні колеги!

Одним із важливих пріоритетів у житті є забезпечення безпеки людей, які на сьогодні страждають від російської воєнної агресії. А життя та здоров’я дітей – це найбільша цінність людства.

Володіти необхідними  знаннями, потрібними для подальшої безпечної життєдіяльності, є важливим завданням для кожного з дорослих.

Враховуючи широкомасштабну війну російських окупаційних військ на всій території України, є велика загроза отримати враження мінами та вибухонебезпечними предметами.

Головним для всіх нас, дорослих, які опікуються дітьми раннього та дошкільного віку, має бути контроль за переміщенням дітей в будівлі та поза   її межами .

На початку робочого дня, перед виходом на прогулянку, обов’язково обстежуйте територію ЗДО, майданчики,  де проходять прогулянки, з метою виявлення вибухонебезпечних та підозрілих предметів.

Пояснюйте дітям, про небезпеку, яку несуть незнайомі предмети, покинуті іграшки тощо.

Правила поводження з вибухонебезпечними предметами

Під вибухонебезпечними предметами слід розуміти будь-які пристрої, засоби, підозрілі предмети, що здатні за певних умов вибухати.

  1. До вибухонебезпечних предметів належать:
  • вибухові речовини – хімічні з’єднання або суміші, здатні під впливом певних зовнішніх дій (нагрівання, удар, тертя, вибух іншого вибухового пристрою) до швидкого хімічного перетворення, що саморозповсюджується, з виділенням великої кількості енергії і утворенням газів.
  • боєприпаси – вироби військової техніки одноразового вживання, призначені для враження живої сили супротивника. До боєприпасів належать:

– бойові частки ракет;

– авіаційні бомби;

– артилерійські боєприпаси (снаряди, міни);

– інженерні боєприпаси (протитанкові і протипіхотні міни);

– ручні гранати;

– стрілецькі боєприпаси (набої до пістолетів, карабінів, автоматів тощо);

  • піротехнічні засоби:

– патрони (сигнальні, освітлювальні, імітаційні, спеціальні);

– вибухові пакети;

– петарди;

  • ракети (освітлювальні, сигнальні);

– гранати;

– димові шашки.

  • саморобні вибухові пристрої – пристрої, в яких застосований хоча б один елемент конструкції саморобного виготовлення:

– саморобні міни-пастки;

– міни-сюрпризи, що імітують предмети домашнього побуту, дитячі іграшки або речі, що привертають увагу.

У разі знаходження вибухонебезпечного пристрою заборонено:

– наближатися до предмета;

– пересувати його або брати до рук;

– розряджати, кидати, вдаряти по ньому;

– розпалювати поряд багаття або кидати до нього предмет;

– приносити предмет додому,  у заклад освіти.

  1. Негайно повідомте поліцію або дорослих про знахідку!

Під час прогулянок   ретельно дивіться під ноги та навколо себе, особливо у парку, лісі, біля водойм тощо.

Практично всі вибухові речовини чутливі до механічних дій і нагрівання. Поводження з ними вимагає граничної уваги і обережності.

Слід пам’ятати, що розмінуванням, знешкодженням або знищенням вибухонебезпечних предметів займаються тільки підготовлені фахівці-сапери, допущені до цього виду робі!

Злочинці зазвичай поміщають вибуховонебезпечні предмети у звичайні портфелі, сумки, банки, пакунки і потім залишають у багатолюдних місцях.

Відомі випадки застосування їх у авторучках, мобільних телефонах, гаманцях, дитячих іграшках.

Тому бездоглядні предмети на території або в приміщенні закладу освіти, в транспорті, кінотеатрі, магазині, на вокзалі тощо вимагають особливої уваги.

Є декілька ознак, що дозволяють припустити, що маємо справу з вибуховим пристроєм.

Звертайте увагу на:

– припарковані біля будівель дитячих садків автомашини, власники яких невідомі або державні номери якої не знайомі мешканцям, а також коли автомобіль давно непорушно припаркований;

– наявність у знайденому механізмі антени або приєднаних до нього дротів;

– звуки, що лунають від предмета (цокання годинника, сигнали через певний проміжок часу), мигтіння індикаторної лампочки;

– наявність джерел живлення на механізмі або поряд з ним (батарейки, акумулятори тощо);

– наявність розтяжки дротів або дротів, що тягнуться від механізму на велику відстань.

  1. У разі знаходженні вибухонебезпечного пристрою:
  2. Негайно повідомте керівника закладу, чергові служби органів внутрішніх справ, цивільного захисту;
  3. Не підходьте до предмета, не торкайтеся і не пересувайте його, не допускайте до знахідки інших людей;
  4. Припиніть всі види робіт в районі виявлення вибухонебезпечного предмета.
  5. Не користуйтеся засобами радіозв’язку, мобільними телефонами (вони можуть спровокувати вибух).
  6. Дочекайтеся прибуття фахівців; вкажіть місце знахідки та повідомити час її виявлення.
  7. Зверніть увагу, що:

– не слід робити самостійно жодних маніпуляцій із знахідками або підозрілими предметами, що можуть виявитися вибуховими пристроями;

– виявивши річ без господаря,  зверніться до працівника поліції та не можна торкатися знахідки;

– не користуйтеся мобільним та радіозв’язком поблизу підозрілої знахідки.

Для поштової кореспонденції з пластиковою міною характерна надмірна товщина, пружність, вага не менше 50 г і ретельна упаковка. На конверті можуть бути різні плями, проколи, можливий специфічний запах. Повинно насторожити настирне бажання вручити лист неодмінно в руки адресата і надписи на кшталт: «розкрити тільки особисто», «особисто в руки», «секретно» і т. п. Підозрілий лист не можна відкривати, згинати, нагрівати або опускати у воду.

  1. Якщо заклад дошкільної освіти опинився поблизу епіцентру вибуху:

– обережно обійдіть всі приміщення, щоб перевірити чи немає витоків води, газу, спалахів й т. д. У темряві в жодному випадку не запалюйте сірника або свічки – користуйтеся ліхтариком;

– негайно вимкніть всі електроприлади, перекрийте газ, воду;

– з безпечного місця зателефонуйте рідним та близьким і стисло повідомте про своє місцезнаходження, самопочуття;

– перевірте, чи потребують допомоги інші діти й працівники закладу.

Опинившись поблизу вибуху, стримайте свою цікавість і не намагайтеся наблизитись до епіцентру, щоб розгледіти або допомогти рятівникам.

Найкраще, що можна зробити – залишити небезпечне місце. До того ж, варто знати, що зловмисники часто встановлюють вибухові пристрої парами, щоб, через деякий час після вибуху першої з них, пролунав другий вибух.

Зловмисники розраховують на те, що після першого вибуху на його місці зберуться люди, у тому числі й представники силових структур, і при повторному вибуху жертв буде набагато більше.

Правила поводження у надзвичайних ситуаціях.

  1. У разі загрози ураження стрілецькою зброєю:

– закрийте штори або жалюзі (заклеїти вікна паперовими стрічками) для зниження ураження фрагментами скла;

– вимкніть світло, закрийте вікна та двері;

– займіть місце на підлозі в приміщенні, що не має вікон на вулицю (коридор, ванна кімната, передпокій);

– інформуйте різними засобами про небезпеку близьких чи знайомих.

  1. У разі загрози чи ведення бойових дій:

– закрийте штори або жалюзі (заклеїти вікна паперовими стрічками, скетчем) для зменшення ураження фрагментами скла. Вимкніть живлення, закрийте воду і газ,  вимкніть пристрої для опалення;

– візьміть документи, гроші і продукти, предмети першої необхідності, медичну аптечку;

– відразу залиште приміщення, сховайтеся у підвалі або у найближчому сховищі;

– попередьте сусідів про небезпеку, допоможіть людям похилого віку і дітям;

– без крайньої необхідності не залишайте безпечне місце перебування;

– проявляйте крайню обережність; не варто панікувати.

  1. Якщо стався вибух:

– уважно озирніться навколо, щоб з’ясувати вірогідність небезпеки подальших обвалів і вибухів, чи не висить з руїн розбите скло, чи не потрібна комусь допомога;

– якщо є можливість – спокійно вийдіть з місця пригоди. Опинившись під завалами – подавайте звукові сигнали. Пам’ятайте, що за низької активності людина може вижити без води упродовж п’яти днів;

– виконуйте всі інструкції рятувальників.

  1. Під час повітряної небезпеки:

– відключіть живлення, закрийте воду і газ;

– вимкніть пристрої для опалення;

– візьміть документи, гроші і продукти, предмети першої необхідності, аптечку;

– попередьте про небезпеку сусідів і, у разі необхідності надайте допомогу людям похилого віку та хворим;

– дізнайтеся, де знаходиться найближче місце укриття. Переконайтися, що шлях до нього вільний і укриття знаходиться у придатному стані;

– як якнайшвидше дійти до захисних споруд або сховатися на місцевості.  Дотримуйтеся спокою і порядку. Без крайньої необхідності не залишайте безпечного місця перебування. Слідкуйте за офіційними повідомленнями.

  1. Під час масових заворушень:

– зберігайте спокій і розсудливість;

– під час знаходження на вулиці:   залиште місце масового скупчення людей, уникайте агресивно налаштованих людей;

– не піддавайтеся на провокації;

– надійно зачиніть двері. Не підходьте до вікон і не виходьте на балкон. Без крайньої необхідності не залишайте приміщення.

  1. Якщо Вас захопили у заручники і Вашому життю є загроза:

– постарайтеся запам’ятати вік, зріст, голос, манеру говорити, звички тощо злочинців, що може допомогти їх пошуку;

– за першої нагоди постарайтеся сповістити про своє місцезнаходження рідним або поліції;

– намагайтеся бути розсудливими, спокійними, миролюбними, не піддавайте себе ризику;

– якщо злочинці знаходяться під впливом алкоголю або наркотиків, намагайтеся уникати спілкування з ними, оскільки їхні дії можуть бути непередбачуваними;

– не підсилюйте агресивність злочинців своєю непокорою, сваркою або опором;

– виконуйте вимоги злочинців, не створюючи конфліктних ситуацій, звертайтеся за дозволом для переміщення, відвідання вбиральні тощо;

– уникайте будь-яких обговорень, зокрема політичних тем;

– нічого не просіть;

– якщо Ви тривалий час знаходитеся поряд зі злочинцями, постарайтеся встановити з ними контакт, визвати гуманні почуття;

– уважно слідкуйте за поведінкою злочинців та їхніми намірами, будьте готовими до втечі, пересвідчившись у високих шансах на успіх;

– спробуйте знайти найбільш безпечне місце у приміщенні, де знаходитесь і де можна було б захищати себе під час штурму (кімната, стіни і вікна якої виходять не на вулицю – ванна кімната або шафа). У разі відсутності такого місця – падайте на підлогу за будь-якого шуму або у разі стрільбі;

– при застосуванні силами спеціального призначення сльозогінного газу, дихайте через мокру тканину, швидко і часто блимаючи, викликаючи сльози;

– під час звільнення виходьте швидко, речі залиште там, де вони знаходяться, через ймовірність вибуху або пожежі, беззаперечно виконуйте команди групи захоплення.

  1. При проведенні евакуації цивільного населення з небезпечної зони:

– візьміть документи, гроші й продукти, необхідні речі, лікарські засоби;

– за можливості, надайте допомогу пенсіонерам, людям з обмеженими можливостями;

– дитині дошкільного віку вкладіть до кишені або прикріпіть до одягу записку, де зазначте ім’я, прізвище, дату народження, домашню адреса, а також прізвище матері та батька та їх контактні телефони;

– переміщайтеся за вказаною адресою.

– у разі необхідності зверніться за допомогою до поліції чи спеціальних служб та медичних працівників. 

Телефони рятувальних та аварійних служб: 

112 — Єдиний номер виклику всіх служб екстреної допомоги (диспетчер викличе бригаду потрібної служби)

101 — Пожежно-рятувальна служба

102 — Поліція

103 — Швидка медична допомога

104 — Аварійна служба газової мережі

0 800 501 482 —  телефон довіри СБУ.

Будьте пильними! Бережіть себе!

( За  матеріалами Методичних рекомендацій щодо проведення просвітницької роботи з учасниками  освітнього процесу в  закладах дошкільної освіти  з питань уникнення враження мінами, вибухонебезпечними  предметами та ознайомлення з правилами поводження в надзвичайних ситуаціях  (додаток до листа МОН від  25.04.2022 №1/4428-22)

Дивіться також Інформація для батьків.

Консультація для батьків та педагогів «Як говорити з дітьми про короновірус»

Сьогодні навіть дорослим важко сприймати новини про коронавірус, не панікуючи. А що там говорити про дітей. Чи помічали ви останнім часом не типову поведінку малечі, їх вразливість чи тривожність? Зараз ваше завдання – підтримати малюка та навчити дотримуватись всіх рекомендацій. Так, карантин послабили, але загроза заразитись вірусом залишилась. А скоро розпочнеться осінньо-зимовий сезон, який спричинить, ще більшу кількість простудних захворювань, тому діти мають бути готові і знати всі правила, щоб захистити себе.
Отже, як правильно говорити з дітьми про новий Covid-19.
Якщо ви не будете розповідати про вірус, то можете лише підсилювати почуття тривоги. Тому варто знайти підхід до дитини й поговорити про ситуацію, що склалась, але дотримуючись наступних рекомендацій.

1. Тримайте себе в руках
Щоб допомогти дитині, дорослі повинні, в першу чергу, потурбуватись про себе. Діти одразу розуміють, чи ви спокійні, чи стурбовані. Тому будуть поводитись так само.
Але якщо і мама, і тато не знаходяться в стресі, то і дитина відчує комфорт і спокійний мікроклімат в сім’ї. Це як у літаку: спочатку при небезпечних ситуаціях одягаємо маску на себе, а потім на дитину.
Пам’ятайте, що діти віддзеркалюють ваші емоції.
2. Почніть говорити
Звичайно, діти вже не раз встигли почути про небезпечний коронавірус по телевізору чи під час дорослих розмов. І це може їх дуже сильно лякати.
Якщо ви побачили, що поведінка дитини змінилась (роздратованість, постійні капризи чи сльози), то вона перебуває у стресовому стані. Почніть розмовляти про цю тему з малюками, щоб позбавити їх зайвого хвилювання.
Спочатку дайте дитині самій виговоритись, щоб оцінити її емоційний стан. У такій розмові допоможуть уточнюючі питання.
Пам’ятайте про те, що діти мають зрозуміти – їх вислухають і підтримають у будь-який момент. Приділяйте їм достатньо уваги і поясніть, що боятись – це природно.
3. Говоріть зрозумілою мовою
Для дітей важливо, щоб з ними говорили зрозумілою мовою, залежно від їх віку. Чітко та чесно давайте відповідь на питання. Використовуйте тільки ті слова, які зрозуміє ваша дитина.
Дітям віком до 6 років розкажіть про мікроби, як люди хворіють і як себе захистити. Але не використовуйте складних термінів. Малюки все одно цього не зрозуміють і не будуть вас слухати. Тому розкажіть для чого люди одягають маски і як вони захищають. Можна робити це в ігровій формі. Якщо дітей цікавлять симптоми, то краще провести аналогію зі звичайною застудою. Бо це буде більш знайомо для них.
4. Правда і нічого крім правди
Діти повинні знати правду про те, що відбувається навколо. Вони самі все помічають. Але коли не знають, що відбувається, то вмикають фантазію. І тоді тривожаться ще більше. Та і якщо ви говоритиме неправду – дітлахи це відчують. А від цього їм стане ще страшніше. Кажіть лише правду і чітко відповідайте на всі питання. Якщо у вас немає відповіді, зверніться до джерела, яке, на вашу думку, надає корисну та правдиву інформацію.
5. Запевніть, що все буде добре
Після перегляду новин чи просто підслуховування розмов дорослих діти можуть вірити, що їм загрожує небезпека. Тому дайте їм точку опори. Під час розмови про коронавірус розкажіть, що є багато позитивних виходів з хвороби, що у нас вистачає хороших лікарів, а організації допомагають у боротьбі з вірусом.
Нагадайте дітям про те, що більшість людей, які хворіють на коронавірус, переносять це у легких формах. А дорослі старанно працюють над тим, щоб захистити вашу родину.
5. Головне – розказати про правила
Один із найкращих способів захистити дітей від коронавірусу та інших захворювань – розказати про необхідність дотримання всіх правил. Важливо показати, що вона може зробити, щоб не захворіти, а також впровадити здорові звички для всієї родини. Це допоможе відчути почуття контролю: я не захворію, бо виконую рекомендації.
Якщо старші діти зрозуміють важливість всіх карантинних заходів, то молодшим варто пояснити це в ігровій формі. Знайдіть в інтернеті ігри, або самі проявіть креативність.
Наприклад, проведіть з дітьми експеримент “як осідають мікроби на пальчики”. Візьміть тарілку з водою і насипте туди чорний перець. І покажіть: якщо втопити ручки у воді, то перець осяде на пальці. Так само як мікроби.
Заохотити дітей регулярно мити руки – завдання із зірочкою. Ви можете співати пісеньку 20 секунд, поки миєте руки. А ще розкажіть як правильно це робити. Візьміть харчову фарбу й імітуючи мило покажіть, які ділянки не зачіпаються при митті. Дитині буде весело та цікаво і вона запам’ятає такі правила.
6. Не залякуйте дітей
Часто батьки, щоб заохотити дітей слідкувати за чистотою чи дезінфікувати іграшки, залякують їх, що вони захворіють. Ні в якому разі такого робити не можна! Не потрібно говорити про профілактику, як про спосіб налякати дитину та змусити її мити руки.
Акцентуйте увагу на тому, що вірус не страшний, якщо мити ручки та дотримуватись гігієни. Поговоріть про кроки, які збираєтесь зробити, щоб запобігати хворобам.
Підготувала:
практичний психолог
Василюк Оксана Юріївна

Дивіться також Сторінка психолога.

Консультація для батьків «Дитячі маніпуляції. Як їх уникнути?»

Звісно, маніпуляторами не народжуються. Але з раннього дитинства дитина бачить, що ближніми можна керувати, наприклад, плачем і криком. І , якщо такі дії знаходять відгук, дитина виробляє в собі здатність маніпулювати іншими, аби уникати неприємностей і домагатися бажаного. Причому виробляє цю рису несвідомо, сприймаючи її як нормальну поведінку у стосунках з людьми. Діти можуть маніпулювати дорослими, використовуючи для цього різні прийоми: ультиматум чи істерику, брехню, лестощі, звинувачення, підкуп. Скористайтеся техніками, які врятують вас від дитячого тиску.

1.Нескінченні уточнення – «…тобто ти вважаєш, що я була не права, коли заборонила тобі вмикати телевізор? … але ж хіба ти дотримався своєї обіцянки? … то чому ж вважаєш покарання несправедливим? … як, на твою думку, я мала вчинити? …» Завдяки постійним уточненням ви зрозумієте, що є об’єктом нападу або критики. А також виграєте час, який дитина витратить, щоб обміркувати відповіді.

2.Зовнішня згода — «… так, ти маєш рацію, я дійсно вчинила погано, коли пообіцяла тобі разом пограти в м’яч, але так і не пограла …» Коли ви погоджуєтеся з дитиною, то потрапляєте в атмосферу тепла, прийняття, навіть щастя. Це обеззброює. Дитина, з якою погоджуються, захоче, щоб із нею погоджувалися й надалі.

3.Межі свободи — подумки визначте чіткі межі між «добре» і «погано», «дозволено» і «неприйнятно». Ці межі допоможуть вам приймати рішення. Встановіть для дитини лише основні й найважливіші межі. Усередині них надавайте їй свободу — не варто забороняти все підряд. Дотримання встановлених меж — вагомий аргумент протидії маніпулюванню.
Інформаційний діалог — «… ти хочеш, щоб я зрозуміла тебе?» Поговоріть із дитиною про суть справи чи хоча б спробуйте завести таку розмову. Якщо дитина схиляється до обговорення питання по суті, поступово відмовляючись від маніпуляції, вважайте, що протистояння ви успішно завершили.

4.Зіпсована платівка — «… спочатку прибери іграшки, спочатку прибери іграшки, спочатку прибери іграшки …» Багаторазово повторюйте ту саму фразу, яка містить важливе повідомлення маніпулятору. І обов’язково з тієї самою інтонацією — на одній ноті. Використовуйте цю техніку для відмови в проханні.

5. Конструктивна критика — «… мені здається, це не найліпша ідея …», «… я не впевнена, що буде краще, якщо ти підеш гуляти без шапки …» Підкріплюйте фактами обговорення намірів або дій дитини й обґрунтовуйте їх невідповідності намірам і вимогам дорослого. При цьому оцінюйте вчинки та їх наслідки, а не особистість. І обов’язково «без емоцій» та підвищення голосу.

6.Контроль емоцій — контролюйте свої емоції та завжди зберігайте спокій під час спілкування з дитиною. Визнавайте право дитини на негативні емоції, коли вона не отримує того, що хоче, — не лайте за істерики, але при цьому не йдіть на поступки. Іноді вам легше поступитися дитині, щоб вона заспокоїлася й «відчепилася», особливо в гостях чи в людному місці. Проте, аби поставити на дитячих маніпуляціях жирну крапку, проявіть терпіння й непохитність.
Можливо, маніпуляції – єдиний спосіб для дітей домогтися чогось у світі дорослих. Просто пам’ятайте, що ініціативність і цілеспрямованість – хороші якості дитини. Якщо спрямувати їх у правильне русло й навчити її поважати чужі кордони, можна досягти позитивних змін, розвинути самоконтроль і чесність.

Підготувала вихователь: Ковальчук М.І

Дивіться також Сторінка вихователя-методиста.

Правила роботи ЗДО ясла-садок № 37 Рівненської міської ради в умовах карантину, згідно рекомендацій Головного державного санітарного лікаря України

Враховуючи вимоги наказу Міністерства охорони здоров’я України від 24 березня 2016 року № 234 « Про затвердження Санітарного регламенту для дошкільних навчальних закладів», наказу Міністерства охорони здоров’я України та Міністерства освіти і науки України від 17 квітня 2006 року №298/227 « Про затвердження Інструкції з організації харчування дітей у дошкільних закладах» та з урахуванням цих тимчасових рекомендацій, спрямованих на запобігання ускладнення епідемічної ситуації внаслідок поширення коронавірусної хвороби ( COVID – 19), робота ЗДО ясла-садок № 37 Рівненської міської ради, здійснюватиметься згідно вказаних правил.
1.Перед початком зміни проводити температурний скринінг усім працівникам закладу.
Працівники, в яких при проведені температурного скринінгу виявлено температуру тіла понад 37, 2 С або ознаки респіраторних захворювань не допускаються до виконання обов’язків.
При вимірюванні температури тіла контактним методом, необхідно забезпечити обов’язкову дезінфекцію виробу, яким здійснюється термометрія після кожного його використання, згідно з інструкцією виробника дезінфекційного засобу.
2. Температурний скринінг дітей проводити при вході ( початковий) у заклад та кожні 4 години (поточний) з занесенням показників у відповідний журнал довільної форми.
Діти у яких виявлено температуру тіла понад 37, 2 С або ознаки респіраторних захворювань:
при проведенні початкового температурного – не допускаються до відвідування;
при проведенні поточного скринінгу – ізолюються з відповідним інформуванням медичного працівника та батьків. При ізоляції важливо не допустити тривожних відчуттів у дитини та враховувати її психологічний стан.
3. Ранковий прийом дитини до ЗДО та передачу після закінчення дня проводить вихователь групи на території закладу за межами його будівлі ( на вулиці, за несприятливих погодних умов – на вході до приміщення). Батьки або особи, які їх замінюють повинні одягати респіратор або захисну маску ( у тому числі саморобну), так щоб були покриті ніс та рот. Очікування на території повинно бути обмежено, з метою уникнення скупчення людей.
4. На вході до закладу організовується місце для обробки рук спиртовмісними антисептиками ( з концентрацією активно діючої речовини понад 60% для ізопропілових спиртів та понад 70% для етилових спиртів. Місце для обробки рук позначено яскравим вказівником ( банер, наклейка). При вході у заклад необхідно обробити руки антисептиком.
Використання антисептиків повинно відбуватися виключно під контролем працівників закладу. Самостійний доступ дітей до спиртових антисептиків повинен бути обмеженим.
5. Всі протиепідемічні заходи, спрямовані на захист дітей ( термометрія, обробка рук антисептиком, миття рук, навчання правилам етикету кашлю тощо) проводяться в ігровій формі та за особистим прикладом працівника закладу.
6.На період карантину забороняється:
• використання баготоразових (тканинних) рушників;
• використання м’яких іграшок;
• використання килимів з довгим ворсом;
• перебування у вуличному взутті ( без змінного) всередині приміщень;
• проведення масових заходів (вистав, свят, концертів) за участю дітей з більш, ніж однієї групи та за присутності глядачів (відвідувачів).
7. На переод карантину рекомендується:
• розробити адаптивний графік прогулянок та занять з метою недопущення обєднань/змішування груп;
• обмежити кількість дітей в групах, виходячи з можливості забезпечення належних протиепідемічних умов та контролю над їх дотриманням;
• проводити додаткові ігри та вправи, які б доносили дітям важливість індувідуальних заходів профілактики та фізичного дистанцюювання;
• надавати пріоритет активностям, що проводяться на відкритому повітрі;
• переформатувати розміщення в кімнатах для занять таким чином, щоб забезпечити максимальне фізичне дистанцюювання;
• обмежити заняття та ігри, що передбачають безпосередній фізичний контакт між дітьми та персоналом;
• обмежити заняття та ігри, що потребують використання значної кількості дрібного інвентаря;
• забезпечити адаптивне харчування, що дозволяє мінімізувати кількість дітей що харчуються одночасно, або одночасно перебувають за одним столом.
8. Субєкт господарської діяльності/ засновник повинен забезпечити:
• працівників пятиденним запасом засобів індивідуального захисту та дезінфікуючих засобів і організувати контроль за їх використанням;
• проводити навчання працівників щодо правил використання засобів індивідуального захисту, їх утилізації та здійснювати контроль за дотриманням цих правил;
• постійну наявність рідкого мила та паперових рушників в санвузлах;
• інформування щодо встановлених обмежень та умов обслуговування при вході до закладу, при проведенні телефонних записів та на офіційних сторінках в мережі Інтернет та соціальних мережах;
• дезінфекцію поверхонь не рідше, ніж кожні 2 години та відразу після закінчення занять;
• вологе прибирання з використанням миючих та дезінфекційних засобів ( в кінці зміни не рідше, ніж кожні 2 години та після закінчення робочого дня/зміни);
• провітрювання приміщень протягом не менше 15 хвилин перед відкриттям та почергове провітрювання кімнат протягом дня;
• централізований збір викорастиних ЗІЗ, паперових серветок в окремі контейнери ( урни) з кришками та одноразовими поліетиленовими пакетами з подальшою утилізацією;
• недоступність контейнерів (урн) для використання ЗІЗ, запасів дезінфікуючих засобів та засобів для прибирання для дітей;
• тимчасове відсторонення від роботи осіб з групи ризику (особи, які досягли 60 – річного віку, особи які мають хронічні захворювання, що пригнічують імунітет), відповідно до Стандартів медичної допомоги «Короновірусна хвороба ( СOVID -19)», затверджених наказом МОЗ України від 28.03. 2020 р. №722.
9.Працівники повинні:
• регулярно мити руки з рідким милом або обробляти їх спиртовмісними антисептиками не рідше ніж раз на 2 години, та після відвідування громадських місць, використання туалету, прибирання, обслуговування тощо;
• утримуватись від контактів з особами, що мають симптоми респіраторних захворювань – кашель, лихоманка, ломота в тілі тощо;
• самоізолюватись у разі виникнення симптомів респіраторних захворювань.

Директор ЗДО № 37: Л. М. Шевчук

Дивіться також Сторінка вихователя-методиста.

Пам’ятка для батьків щодо відвідування дітьми закладу дошкільної освіти в умовах карантину

1. Приводячи дитину у садок обов’язково одягніть захисну маску, так щоб ніс і рот були закриті.
2. Пам’ятайте що ранковий прийом дітей та передачу після закінчення дня проводить вихователь групи на території закладу, за несприятливих умов – на вході до приміщення.
3. При вході у заклад дітям робитимуть температурний скринінг та кожні 4 години;
4. При спілкуванні з педагогами та батьками групи дотримуйтеся дистанції, уникайте скупчень.
5. Прийом дітей у ЗДО здійснюється за умови наявності довідки форми 095/о про відсутність медичних протипоказів для відвідування ЗДО, з обов’язковою відміткою про відсутність контакту з хворими на COVID-19, з підозрою на COVID-19 та з особами, які перебувають на самоізоляції на протязі останніх двох тижнів.
6. Щоденно слідкуйте за станом здоров’я дитини.
7. Уникайте людних місць.
8. Користуйтеся засобами індивідуального закладу.
9. Дотримуйтеся санітарно-гігієнічних правил: часто мийте руки, обробляйте антисептиком, брудними руками не торкайтеся обличчя (рота, носа, очей, волосся) і привчайте до цього дітей.
10. Уникайте контактів з людьми із симптомами респіраторного захворювання.
11. При появі симпомів респіраторної хвороби ( це не обов’язково короновірус) ізолюйтеся і користуйтеся засобами індивідуального захисту ( маска, рукавички).
12. При появі ознак респіраторного захворювання у дитини не панікуйте, повідомте працівників дитячого садка і залишайтеся вдома.
13. В громадських місцях, транспорті обов’язково користуйтеся засобами індивідуального захисту, дотримуйтеся дистанції.
14. Пам’ятайте якщо у дитини температура 37, 2 С, малюк не допускається до відвідування ЗДО.
15. Позитивно налаштовуйте себе та дітей.

Дивіться також Сторінка вихователя-методиста.

Консультація для батьків: ” Що робити з дітьми на карантині?”

Карантин – серйозне випробування і для дорослих, і для дітей. Але цей час можна також використати для того, щоб краще пізнати одне одного, стити ближчими. І саме батьки мають взяти на себе відповідальність за психологічний стан членів родини, а саме дітей. Пропонуємо декілька порад для батьків.
1. Розробіть режим дня і дотримуйтеся його.
2. Домовтеся про права та обов’язки кожного члена сім’ї на час карантину. Нехай дотримання санітарно-гігієнічних норм буде обов’язковим правилом для всіх.
3. Дотримуйтеся інформаційної гігієни: не треба кожні 5-10 хвилин читати новини та обговорювати їх при дітях. Дізналися нову інформацію, обдумайте що можна зробити щоб убезпечити родину і переключайтеся на корисні справи.
4. Організуйте «веселе» прибирання під гарну ритмічну музику.
5. Запровадьте «тиху годину» – час відпочинку для всіх. Малюки можуть спати, а дорослі можуть побути на самоті (це дуже важлива для кожної людини потреба).
6. Обговорюйте сни малюка, це дозволить дорослим зрозуміти переживання та емоції малюка.
7. Експерементуйте з водою, овочами, фруктами. Для прикладу зав’яжіть їй очі і пропонуйте вгадати за запахом чи на дотик, який це фрукт, овоч чи продукт. Кухня — чудове місце для експериментів: давайте дітям місити, щось перекладати, пересипати.
8. «Читайте картинками». Запропонуйте дитині розглянути картинку у книзі і розказати свою версію історії чи сюжету, уявити, що могло статися, про що розмовляють герої.
9. Слухайте аудіоказки, це добре впливає на розвиток слуху, уяви та мови в цілому.
10. Створіть у дома «смугу перешкод», лабіринти, халабуди. Це розвине логіку, уяву, наполегливість, крім того халабуди є ефективним методом боротьби зі страхом.
11. Займіться творчість: малюйте, ліпіть, аплікуйте, придумуйте казки та історії.
12. Влаштуйте домашні загартування:наберіть у кілька мисок воду різної температури — теплу і трохи холоднішу, насипте на дно ґудзики, камінці, горіхи і дозвольте дітям загартовуватися і масажувати ніжки. Те саме можна робити без води: насипати в коробку горох або іншу крупу і дати дитині досхочу там тупцяти.
13. Дайте дитині лазити по поверхнях і різати ножицями щодня. Якщо обирати між корисною e-learning комп’ютерною грою і випіканням печива із мамою, то дитині значно корисніше буде пекти печиво. Дослідження доводять, що програми на розвиток пам’яті, уваги, логіки справді працюють, але вони розвивають навички роботи саме в цій програмі. І ці вміння не переносяться на інші ситуації із життя.
14. Не заставляй дітей вчитися, а мотивуйте до певної діяльності.Просто приділяйте увагу дитині, проводьте з дітьми час. Малі діти потребують енергії і уваги батьків, тому просимо батьків: не навчайте дітей на карантині читати чи рахувати, краще грайтеся, дурійте, співайте, гортайте книжки і готуйте разом їжу — це буде найкращий розвиток дитини, побудова довірливих стосунків і суттєвий внесок у розвиток безумовної любові між батьками і дітьми.
Підготувала вихователь-методист:
Пригода К.

Дивіться також Сторінка вихователя-методиста.

Консультація для батьків на тему: «Чому виникають проблеми з вимовою? »

« Чому виникають проблеми з вимовою?»

Мовленнєві проблеми сьогодні – досить поширене явище серед дітей різного віку. У деяких випадках їм можна запобігти, якщо вчасно помітити і виправити порушення: неправильні м’язові повторювальні рухи, що задіюють язик, губи, нижню щелепу.
Найпоширеніші дитячі звички що можуть зашкодити правильному розвитку артикуляційного апарату:
1. Неправильне положення язика і губ: в стані спокою в дитини відкритий рот, а язик упирається в зуби або лежить між ними. Це може призвести до викривлення зубного ряду, порушення прикусу та порушення артикуляції, оскільки язик завжди знаходиться в низькому положенні.
Зауважте: у стані спокою в дитини мають бути зімкнені губи і язик розташований біля піднебіння язика.
2. Дихання з відкритим ротом. Головні причини дихання ротом – закладений ніс а може бути і звичка. Хронічні захворювання носової порожнини призводять до порушення або зниження фонематичного слуху, а відтак і мовлення.
Зауважте: поки дитина не опанує носове дихання, проблеми неправильної вимови не будуть повністю подолані.
3. Неправильне ковтання. Від народження до 15 місяців щелепна система дитини пристосована до споживання їжі шляхом смоктання, з появою молочних зубів формується основна функція зубощелепної системи – жувальна і соматичний тип ковтання, коли кінчик язика при ковтанні відштовхується від зімкнених зубів.
Зауважте: неправильне положення язика під час ковтання спричиняє проблеми з вимовою звуків.
4. Смоктання губ, язика, пальця, соски. В період формування «молочного прикусу», найчастіше виникають відхилення у розвитку артикуляційного апарату, якщо у дітей закріплюються шкідливі звички – смоктання пальця, язика, прикушування щік, губ.
Зауважте: звичка смоктати або ковтати з прокладанням язика між зубами деформує зуби та щелепу і згодом призводить до мовленнєвих порушень.
5. Нехтування здоров’ям тимчасових зубів, призводить до їх ранньої втрати і негативно відбивається на жувальному апараті дитини.
Зауважте: язик розміщується у тому місці де немає зубів що призводить до спотворення вимови звуків.
6. «Ледаче» жування. Уникання твердої їжі залишає жувальні м’язи без навантаження що теж є причиною що призводить до порушення вимови звуків.
Зауважте: Довге годування перетертою їжею призводить до порушень з вимовою звуків.
7. Недостатня рухливість м’язів губ і язика. Про слабкість м’язів свідчать такі прояви: дитина не може витягнути губи вперед, зробити язик широким, загинає кінчик язика на нижню губу при висуненні його з рота, не може підняти кінчик язика до верхньої губи.
8. Харчова вибірковість яка призводить до значного обмеження раціону. та браку вітамінів та мікроелементів у дитячому раціоні, що позначається на формуванні організму загалом та зубощелепної системи зокрема.
Зауважте: збалансоване харчування необхідно організму що росте.
9. Звичка спати в одній позі – тільки на спині, на животі або на щоці, зі схиленою на груди головою, підкладанням рук під щоку може призвести до деформації у розвитку щелеп, звуженню їх або зсуву нижньої щелепи в той чи інший бік.

Підготувала
вихователь-методист:
Пригода К. І.

Дивіться також Сторінка вихователя-методиста.

«Вчимося долати стрес»

У наш далеко не безтурботний час за стресом далеко ходити не треба – його нам із задоволенням піднесуть на блюдечку з блакитною облямівкою і співробітники по роботі, і улюблені домочадці і грубий водій маршрутки і всі, кому ми дозволимо це зробити. Як зняти стрес і повернути собі душевний спокій і рівновагу? Для більшості людей життя – це постійне і безперервне подолання перешкод і складнощів. Великі й маленькі труднощі і неприємності чекають нас буквально на кожному кроці, особливо якщо їх зустрічати з розпростертими обіймами.
Багато хто вже так звиклися з постійним напруженням, що навіть і не намагаються боротися з ними. Так, як існувати і функціонувати можна і в пригніченому стані, хоча приємного в цьому мало. Але якщо від стресу своєчасно не позбутися, він може перерости в депресію і стати причиною серйозних проблем зі здоров’ям, адже не дарма ж кажуть, що всі хвороби від нервів.
Як зняти стрес простими і дієвими методами
Наявність або відсутність стресу багато в чому визначається нашим ставленням до подій. Більшу частину часу ми витрачаємо в переживаннях негативних подій і стресогенних ситуацій. При цьому змінити минуле ми вже не в силах, а заздалегідь передбачити все, причому все в чорних тонах, теж досить безглуздо. Тобто виходить, що ми витрачаємо психічну енергію на абсолютно непотрібні роздуми, коли все вже і так відбулося, або нічого ще і не встигло відбутися. Сенсу в цьому мало. Якщо ви хочете, щоб життя стало простіше, навчитеся ставитися до нього простіше, і вона неодмінно відповість вам взаємністю. Якщо бачити колом криваве поле битви з «нашими» і «чужими», так воно і буде. Як замовляли, так і отримаєте. Стрес – це завжди протистояння і неприйняття себе, світу та оточуючих.
1. Зміна позицій і пріоритетів.
Головним винуватцем вашого стресу є ви самі, а не оточуючі вас люди, або важкі життєві обставини. Тільки ми самі несемо повну відповідальність за наш емоційний стан, а незнання законів, як відомо, не звільняє від відповідальності. Люди такі, які вони є і світ такий, який він є. Добре й погане, зле і добре існує лише в нашій свідомості. Те, що для однієї людини є трагедією і кінцем світу, для іншого виявляється справжньою нісенітницею. Озирніться назад і підрахуйте хоча б приблизно, скільки кінців світу ви вже благополучно пережили, хоча були абсолютно впевнені, що гірше не буває. Ось-ось! А скільки ще переживете! Загалом, вистачить робити з мух слонів, пустувати чорними фарбами і страждати іншими нісенітницями! Ви в цьому зовсім не унікальні. Нас вже 7 мільярдів. Міняйте не світ, а самих себе і оком моргнути не встигнете, як він перетвориться разом з вами.
Будьте поблажливі до себе і оточуючих. Дайте собі право на помилку, або ви не людина? Чи не приписуйте надлишкової важливості і значущості ні діям, ні подій, ні явищам. Парадокс полягає в тому, що коли ви знімаєте важливість з якоїсь проблеми, вона вирішується сама собою, а зацикленість на ній, її ще більше посилює.
2. Відволіктися і переключитися.
Людський мозок влаштований таким чином, що фокусуючи увагу на чомусь одному, всі інші думки відходять на другий, третій, а то й четвертий або п’ятий план. Чому б не скористатися цим у боротьбі зі стресом? Це не тільки тимчасовий захід. Відволіктись і переключитись, а пізніше повернувшись до своєї дилеми, ви побачите її вже в зовсім іншому світлі, та й взагалі усвідомлюєте, що життя продовжується і світ клином не зійшовся на тих слонах, яких ви собі придумали.

• Спорт, танці і будь-яка активна фізична діяльність знімає тілесні затискачі і допомагає впоратися з емоційними проблемами.

• Вилазка на природу, похід, відпустку, зміна звичної обстановки.
Екстрім: стрибки з парашутом, дайвінг, сноубординг, скейтбординг, роуп-джампінг, спелеологія.

• Повноцінний сон до тотального і абсолютного висипона, без докорів сумління про недоробки і хвостах.
• пілкування з природою: ліси, поля, моря, океани, річки, гори, луки, сади і городи, собаки, кішки, папужки, хом’яки, шиншили та інша живність. Особливо добре позначається на емоційному стані – спілкування з кіньми.
• Шопінг, кіно, концерти, улюблена музика і книги. Знаходьте час для приємних і улюблених речей. Давайте собі поблажки і балуйте себе маленькими і великими подарунками. Привчіть себе до того, що ви цього заслуговуєте і взагалі гідні найкращого!

• Справжня російська лазня з ароматними віниками, парилкою і стрибками в замет або ополонку.
Масаж – самомасаж це непогано … кров розженете, а от про проблеми ви забудете, всі тривоги як рукою зніме!
3. Антистресовий раціон
Нерідко причина підвищеної дратівливості, тривожності, емоційної чутливості і вразливості, сприйнятливості до стресових ситуацій криється в нестачі певних вітамінів, макро і мікроелементів. Насамперед, це стосується дефіциту вітамінів групи В, що регулюють нервову діяльність. На думку медиків, захиститися від стресів допомагають наступні продукти:
Натуральні йогурти – багаті амінокислотою тирозином, підвищує в мозку
рівень серотоніну, який відповідає за наше гарний настрій і оптимістичне ставлення до життя. Молочні білки додатково підсилюють заспокійливу і гармонізує дію серотоніну.
Цитрусові – багаті вітаміном С і природними цукрами. Саме їх поєднання чудово допомагає мозку справлятися з напругою. Підбадьорливий ефект надає і аромат цитрусових.
Мигдаль – ці смачні горішки містять вітамін Е, вітамін В2, цинк і магній, необхідні для підтримки хорошого настрою та розумового тонусу.
Морська риба – містить жирні кислоти Омега 3 та вітаміни групи В, зокрема вітамін В6 і В12, дефіцит яких і провокує розвиток стресу.
Капуста брокколі – «найпозитивніший гарнір» – багата амінокислотами,
відповідає за активність мозку рослинними білками і повільними вуглеводами, які
є для мозку кращим паливом. Також в броколі багато фолієвої кислоти (вітамін В9), яка «прибирає» безпричинні тривоги і панічні атаки.
Як швидко впоратися зі стресом – експрес-методи
Водний релакс
Прийміть душ або розслабляючу ванну. Вода має унікальну здатність змивати не тільки фізичний бруд, але також емоційну і психічну напругу. Не зайвим буде підключити уяву, представивши як вода вимиває і забирає весь негатив, наповнюючи вас силою і спокоєм. Для розслаблення додайте у ванну по парі крапель ефірних олій герані, троянди, жасмину, лаванди, ромашки, анісу або кипариса. Також можна приготувати вівсяний кисіль і додати його у ванну з хвойним екстрактом. Для приготування «киселю» склянку геркулесу заливаємо двома склянками води, кип’ятимо 15 хвилин і проціджуємо.
Шиатсу – чарівні точки оптимізму
Всього пара хвилин точкового масажу шиатсу допоможе в критичній ситуації зібратися з думками і струсити апатію: за 30 секунд подушечками вказівних пальців масажуємо точки, що знаходяться між бровами, під нижньою губою, під носом, і не забудьте про точку розпачу в самому центрі долоні.

Щоб у лічені хвилини скинути нервове напруження та розслабитися, можна просто потерти щосили один про одного долоні, поки вони не розігріються і не стануть гарячими. Після того як остаточно «перетрете» всі проблеми, «розжареним» долоньками хапайтеся за вушка і починайте їх гарненько розтирати, м’яти, відтягувати, скручувати в трубочки … Саме на вушних раковинах сконцентрована величезна кількість біологічно активних точок. Усього кілька хвилин самомасажу допоможуть підбадьоритися, наповнитися енергією, підвищити концентрацію уваги і налаштуватися на робочий лад. Загалом, якщо не можете взятися за роботу, хапайтеся за вуха!

Випускаємо пар!
Не збираєте в собі негатив, образи, агресію і напругу. Дайте їм вихід, інакше вони рано чи пізно знесуть вам дах! Ні, зриватися на навколишніх не потрібно.
«Вилейте»на папір все накопичене, а потім помніть разом з листком всі свої тривожні і негативні думки, рішучим жестом відправивши їх в урну. Відмінний спосіб випустити пару, без шкоди оточуючим, – боксерська груша. Якщо такої під рукою не виявилося, скористайтеся подушкою, тільки тієї, на якій ніхто не спить. Чудово знімає стрес і все накопичене, навіть у найглибших куточках душі, КРИК. Тільки кричати потрібно на все горло! Природно, виконати цей трюк вдома, на роботі або на вулиці не вийде. По-перше, навряд чи вдасться розслабитися, щоб крикнути як слід. По-друге, оточуючі вас не зрозуміють. Тому, щоб накричатися від душі, відправляйтесь в ліс або чисте поле. Не стримуйте себе, кричіть на все горло: А-А-А-А-А-А! Результат буде просто приголомшливий! Ви не тільки позбудетеся від усього, що гризе, а й наберетеся неймовірної енергії.
Все буде в шоколаді!
Якщо робота і клопіт не поспішають уподібнюватися вовку і бігти від вас у дрімучі ліси, а душевних і фізичних сил, як кіт наплакав – з’їжте шоколадку! Краще чорну. Не любите чорну? А хто вам сказав, що це ласощі?! Це ліки, напхані купою корисностей, а ліки повинні бути з гірчинкою, інакше не спрацює. Скуштувавши всього 25 грамів чорного шоколаду, в організмі почнеться маленьке свято: підвищиться рівень серотоніна, який викликає почуття задоволення і щастя, втамовує фізичний біль і знімає душевні печалі. Після такого допінгу все просто приречене бути в шоколаді!

Дивіться також Сторінка вихователя-методиста.

Як спонукати дітей бігти на заняття наввипередки

Організувати життя дітей дошкільного віку належним чином — завдання непросте. Адже для дошкільника свобода вибору — це потреба. А дорослі на противагу їй застосовують свій інструмент — розпорядок дня. У руках фахівця він працює як ритмометр: непомітно для інших, але налаштовуючи всіх на потрібний лад. Проте якщо педагог не володіє цим інструментом досконало, він ризикує перетворити життя дітей на нудне й одноманітне, у якому час виступає диктатором. За таких умов діти, як маленькі роботи, заздалегідь знають що, коли і як відбуватиметься.
Хтось заперечить — це добре, що дитину змалечку привчають жити за розпорядком, готують до дорослого життя. Але дитина має жити повноцінно і в дошкільний період: займатися цікавими для неї видами діяльності, набувати певного досвіду. А завдання дорослих — створити умови, за яких перехід від одного виду діяльності до іншого є невимушеним, дає дитині свободу вибору, спонукає до самостійності. Оптимально, коли діти самі ініціюють зміну діяльності.

Заохочуємо дітей до заняття

Особливо складно мотивувати дітей до занять. Більшість педагогів, готуючись до проведення занять, продумують, як зробити, аби діти із задоволенням долучилися до запропонованого виду діяльності. Хоча є педагоги, які просто закликають гучними промовистими фразами: «Діти, сідайте за столики, починаємо заняття!» або «Увага! Зараз у нас буде заняття з математики (мови, малювання…)». І діти вервечкою йдуть до вихователя: дехто понуривши голову, дехто зітхаючи, дехто кривляючись, дехто просто покорившись наказу… Наші поради не для них, а для тих педагогів, для яких творчість цінніша за традиційні методики, які намагаються уникнути повторів і репродукування, здатні на повну віддачу і звикли замислюватися: чому в дітей не блищать очі?
Наголосимо, що термін «підготовка до заняття» — лише для вихователя. Діти не мають чути цього вислову. Можливо, і для вихователів його варто замінити на більш влучний: «створення умов для організованої освітньої діяльності». А сформувати ці умови можна доволі просто, якщо під час підготовки до заняття дотримуватися чотирьох принципів, запропонованих Анатолієм Гіном.

Принцип свободи вибору. Давайте вихованцям право вибору. Але з однією важливою умовою — врівноважуйте це право свідомою відповідальністю дитини за свій вибір. Якщо дитина не хоче займатися запропонованою справою, вона має використати час із користю.

Принцип відкритості. Ставте перед дитиною завдання, розв’язання яких лежить поза межами вивченого матеріалу, але які викликають інтерес і спонукають дитину самостійно здобувати знання.

Принцип діяльності. Підготовка до пізнавальної діяльності має спонукати дитину знайти відповіді на запитання: «Для чого? Для кого? Навіщо я це роблю?». Щоб мотивувати дитину до привласнення знань, слід створити умови, за яких вони знадобляться в практичній діяльності — дитина матиме змогу застосувати їх, перетворити, розширити чи доповнити. Ще Бернард Шоу стверджував: «Єдиний шлях, який веде до знань, — це діяльність». Навіть маленька практика варта великої теорії.

Принцип зворотного зв’язку. Застосовуйте систему прийомів зворотного зв’язку — відстежуйте:
• настрій дітей, їхню зацікавленість;
• рівень розуміння й засвоєння матеріалу попереднього періоду тощо.

Активізуємо інтерес до спілкування: стимули й прийоми

Сучасні підходи до організації освітнього процесу не передбачають використовувати заняття як провідну форму пізнавальної діяльності дітей. Йдеться не про сам термін, а про те, що вкладають педагоги в це поняття. Якщо заняття нагадує міні-копію шкільного уроку, то йому не місце в закладі дошкільної освіти. Проте якщо заняття проводять як особливу форму спілкування, то змінити слід і підготовку до такого заняття. Вона потребує від педагога не лише творчого, а й прогностичного мислення.
Відомо, що мотивом до спілкування є інтерес. Викликати його в дошкільників можна за допомогою різноманітних стимулів — емоційних, вербальних, інтригуючих тощо.

Зацікавлюємо малюків

Вибір стимулу залежить від віку дітей: що менші діти, то емоційнішою має бути мотивація. Не варто застосовувати надмірну таємничість, улесливість, неприродні інтонації, перегравання. Якщо діти щойно впоралися зі сніданком, дайте їм можливість відпочити. Це для дорослих вживання їжі — справа, яку можна робити мимохідь. А для дітей раннього й молодшого дошкільного віку — це складна діяльність, яка потребує розвиненої координації рухів і значних зусиль. Тож не слід одразу після сніданку «дивувати» дітей «криками ляльки Каті», яка заблукала й благає про допомогу. Дозвольте дітям розслабитися, а потім зосередьте їх на включенні в інший вид діяльності. Скажімо, сядьте на килимок, запропонуйте дітям сісти поруч, а відтак розкажіть їм цікаву історію.
Під час розповідання чи розмови ваші очі мають бути на рівні дитячих очей. Лише так можна спілкуватися «на рівних» й не тиснути на дітей своїм зростом і авторитетом дорослого.
А ще можна запропонувати дітям:
* сісти спинками одне до одного, заплющити очі та щось уявити;
• підійти до вікна і за чимось спостерігати;
• зробити певну справу —
– змішати фарби;
– витягти конструктор на середину групової кімнати;
– поговорити з кімнатною рослиною;
– увімкнути музику;
— заспівати;
— одягнути незвичайний атрибут (віночок, чепчик, маску тощо);
– замісити тісто тощо.
Варіантів безліч. Але умова одна: все потрібно робити невимушено, природно, емоційно й із задоволенням. І тоді діти так само із задоволенням візьмуться за ту роботу, яку ви їм запропонуєте.

Інтригуємо старших дошкільників

Діти старшого дошкільного віку мають природну потребу все пізнавати. Це виявляється в запитаннях: Як? Чому? Навіщо? Природний пізнавальний інтерес — найліпша мотивація. Вихователю лише слід його пробудити. А в довкіллі є безліч речей, які дитина хоче пізнати, поліпшити, змінити на свій лад. Вона постійно стикається із суперечностями, якими можна скористатися як стимулами до пізнавальної діяльності.
Діти п’ятого року життя та старшого дошкільного віку залюбки відгукуються на прохання допомогти. Створені педагогом проблемні ситуації, прохання дати пораду спонукають дітей виявляти активність, працювати над завданнями, які зазвичай перетворюються на захопливу пошукову чи аналітичну діяльність.
Мотивацією до діяльності може бути елемент гри «Добре — погано», яка грунтується на твердженні, що кожен предмет чи явище має свої позитивні й негативні сторони. Для гри обирають будь-який об’єкт, який не викликає в дитини стійких асоціацій, позитивних чи негативних емоцій. Це може бути олівець, книга, лампа, тобто будь-який предмет-символ, навколо якого розгоратиметься полум’я пізнавально-творчої діяльності. Діти мають назвати, що в об’єкті добре, а що погано, що подобається, а що — не подобається, що зручно, а що — незручно.
Наприклад, поняття «снігопад»: добре ліпити снігову бабу, але погано засніженими шляхами ходити людям і їздити машинам. Поняття «голосна музика»: добре зранку — допомагає швидко прокинутися й зробити зарядку, але погано ввечері — заважає відпочивати.
Стимулом до заняття може бути обстеження різних предметів. Інтерес до певного предмета можна викликати, виконавши якусь незвичну, неадекватну дію. Діти люблять давати поради дорослим, повчати їх, виправляти їхні помилки, тобто робити все те, що зазвичай робимо ми — дорослі.
Педагог, який заходить до групової кімнати з розкритою парасолькою, зацікавлює й дивує дітей. Своїми неадекватними діями він не лише створює привід до обговорення, а й спонукає дітей до запитань, до порад. Навіщо вона в приміщенні? Адже її призначення — захищати від дощу чи від палючого сонця. Залучивши дітей до бесіди, варто з’ясувати з ними властивості парасольки, яка є зручною, а яка — ні. Під час бесіди діти доходять висновку, що для захисту від дощу парасолька має бути великою, а носити в сумці зручніше невеличку. Відтак можна з’ясувати:
• Чи може парасолька одночасно бути і великою, і малою?
• Як з’явилася парасолька?
• Які предмети схожі на парасольку?
Закінчити бесіду можна в «майстерні парасольок», де діти
із задоволенням виготовлять іграшковий атрибут. А ще можна організувати танці з парасольками, театр парасольок і багато інших цікавих речей.
Так інтрига — вихователь із парасолькою в груповій кімнаті — переростає в захопливе й корисне для дітей заняття.
Ще одним цікавим прийомом може бути поява незвичного аромату в груповій кімнаті: ванілі, кориці, цитрусу тощо. Капніть кілька крапель ароматизованої олії на аркуш паперу й помахайте ним. Діти обов’язково відчують аромат і почнуть висловлювати свої припущення стосовно того, що це і звідки. А далі все залежить від майстерності вихователя. Експериментально-дослідницька діяльність,
подорож у картину, праця в куточку природи, казка — усе це може розгорнутися й перерости в захопливе дійство, що у звичному розумінні вихователя є заняттям.
Підготовка до заняття — короткотривалий процес. Звісно, йдеться не про копітку працю педагога, який перебуває у творчому пошуку, а лише про епізод переключення дітей із фрагменту життєдіяльності на заняття. Для дітей він має відбуватися непомітно. Проте від якості його проведення залежить активність дітей на занятті, причетність до спільної справи, до створення співбуттєвого простору, у якому дитина й педагог — рівноправні партнери. У такій діяльності домінантою має звучати творчість.

8 порад вихователю: як легко й невимушено занурювати дошкільників в атмосферу занять:

Визнавайте право дитини на прояв власних інтересів у сфері пізнавальної діяльності

Добирайте доступний і цікавий для сучасних дошкільників зміст

Забезпечуйте єдність когнітивних, емоційних, вольових і творчих проявів на хвилі природного інтересу

Інтегруйте емоційну й пізнавальну складові у процесі педагогічного спілкування

Актуалізуйте досвід дослідницької діяльності, уміння ставити пізнавальні запитання, виділяти протиріччя й проблеми

Варіюйте методи й прийоми активізації інтересу до різних видів діяльності

Стимулюйте творчу ініціативу, прояви самостійності й індивідуальності

Наповнюйте предметно-розвивальне середовище стимульними матеріалами й об’єктами

Дивіться також Сторінка вихователя-методиста.

Ранкова гімнастика від А до Я

Консультація для педагогів

Ранкова гімнастика від А до Я

Ранкова гімнастика один із видів фізкультурно-оздоровчої роботи.
Під час виконання вправ ранкової гімнастики:
мй тонус дітей як результат «м’язової радості» від виконання рухів разом з іншими дітьми;
• зникає психологічне навантаження від розлуки з батьками;
• покращується концентрація уваги;
• покращується поведінка.
Ранкову гімнастику проводять щодня: у залі, груповій кімнаті, на повітрі (в теплу пору року).
Залучають до неї дітей, починаючи з ершої молодшої групи.
Щоб ранкова гімнастика мала оздоровчий ефект, треба створити певні умови. Перед її
проведенням слід провітрити приміщення і забезпечити полегшений одяг дітей. Необхідно
також потурбуватися і про взуття дітей. Воно має бути зручним, бажано спортивним.
Найкращий одяг для педагога — спортивна форма. Проте це необов’язково. Головне, щоб одяг не заважав рухатися і чітко показувати вправи.
Структура ранкової гімнастики
Структура ранкової гімнастики типова для всіх вікових груп. Вона містить три обов’язкові складові: вступну, основну і заключну частини. Кожна складова має своє призначення. Вступна частина покликана збадьорити організм і підготувати його до виконання комплексу загальнорозвивальних вправ — основної частини. Фізичне навантаження під час основної частини досягає максимуму. А під час заключної частини навантаження поступово знижують і організм повертається у звичний стан.
Аби кожна стуктурна складова виконала своє призначення, її слід правильно побудувати. Про це — докладніше.
Вступна частина
• Шикування в колону або шеренгу. Шикуватися у шеренгу дітей навчають, починаючи із середньої групи.
• Різні види ходьби, зокрема з елементами корекції, якщо ранкову гімнастику проводять у залі чи груповій кімнаті. Для дітей молодшої і середньої груп — 2-3 види ходьби, для дітей старшої групи — 3-4 види.
• Різні види бігу в середньому темпі. У комплекс включають 1-2 види.
• Вправа на відновлення дихання.
• Ходьба звичайна.
• Перешикування для комплексу загальнорозвивальних вправ, за потреби — роздавання атрибутів.
Основна частина
• Комплекс загальнорозвивальних вправ. Вони мають —бути різноманітними за видами рухів;
• охоплювати різні групи великих м’язів — плечового поясу, спини, живота, ніг.
• перешикування в колону.
Заключна частина
• Біг, що чергують з ходьбою.
• Різні види ходьби, крім ходьби з елементами корекції, — 1-3 види.
• Вправа на відновлення дихання під час звичайної ходьби та/або стоячи на місці.
Якщо ранкову гімнастику проводять у залі, невеликому приміщенні, на обмеженій площині, то замість бігу у вступній частині можна використовувати різні види стрибків з просуванням уперед: на одній нозі чи на двох, на двох ногах правим чи лівим боком, біг стрибками.
Такі види стрибків практикують лише в старшій групі. При цьому діти стрибають, просуваючись уперед на півкола чи менше. Стрибки чергують із ходьбою.
На відкритому повітрі стрибки можна використовувати і як додаткову вправу: спочатку 1-2 види бігу, а потім — стрибки.
У заключній частині замість бігу можна провести рухливу гру, а закінчити ранкову гімнастику доцільно ритмічною пісенькою чи промовкою.
Педагогічний супровід
Комплекс ранкової гімнастики для дошкільників складають на два тижні. А для дітей
раннього віку — на місяць.
Комплекс загальнорозвивальних вправ уперше розучують під час фізкультурного
заняття. На другому тижні (у групах раннього віку — на третьому) до нього вносять певні
зміни:
• 1 –й варіант — змінюють одну чи дві вправи в комплексі;
• 2-й варіант — змінюють деякі вихідні положення;
• 3- й варіант — змінюють атрибути або зовсім їх вилучають.
Методика проведення ранкової гімнастики орієнтована на вікові можливості дітей, тож має
свої особливості в кожній віковій групі (див. Додаток 1).
Ранкова гімнастика на повітрі
У теплу пору року — з травня по жовтень — у всіх вікових групах ранкову гімнастику слід проводити на відкритому повітрі. Це може бути спортивний чи ігровий майданчик. Бажано захищений від вітру.
Якщо в закладі дошкільної освіти немає зали, то ранкову гімнастику можна проводити на повітрі цілий рік. При цьому в холодну пору року слід добирати рухи, які діти зможуть виконувати в полегшеному, проте теплому одязі.
На відкритому повітрі не використовуйте ходьбу з елементами корекції (навшпиньках, перекатом з п’ятки на носок тощо) через незручне взуття дітей.
Темп виконання вправ слід регулювати залежно від температури повітря. За низької температури необхідно уникати пауз, слід використовувати відомі дітям види перешикувань, дозований біг тощо. Головне — щоб діти не перебували в статиці.
Перед ранковим прийомом виховательмає винести на майданчик необхідне обладнання та атрибути, аби перед початком ранкової гімнастики все було під рукою. Слід використовувати ті атрибути для загальнорозвивальних вправ та орієнтири для перешикування, які потім можна легко помити.
Якщо в дошкільному закладі освіти ранкову гімнастику проводить інструктор з фізкультури, то він опікується підготовкою спортивного інвентарю та атрибутів, залучаючи за потреби до цього процесу вихователів.
Сучасні підходи
Методику ранкової гімнастики в умовах закладів дошкільної освіти вважають найбільш відпрацьованою. Однак існує думка, що в ній багато трафаретності та одноманітності. Збагатити зміст ранкової гімнастики можна такими елементами, як-от:
• танцювальні рухи,
• хороводи,
• «рухові розповіді»,
• «рухові загадки»,
• нетрадиційні дихальні вправи,
• психомоторні розминки,
• рухові етюди для вираження емоцій,
• використання нестандартного інвентарю тощо.
Їх доцільне використання у процесі ранкової гімнастики сприятиме активній і змістовній руховій діяльності дітей, створить умови для розумової працездатності та переходу до діяльного стану.
Типова структура ранкової гіманстики побудована так, щоб оптимально регулювати фізичне навантаження. Нетрадиційні елементи регулюють психічне навантаження, активізуючи інтелектуальну та емоційну сфери. Саме тому добирати нетрадиційні елементи до кожного структурного компонента ранкової гімнастики слід відповідно до його мети та особливостей змісту, продумувати умови його ефективного використання.
І хоча позитивна роль урізноманітнення елементів ранкової гімнастики не викликає сумнівів, інколи виникають спроби або повністю заперечити багатий вітчизняний досвід фізичного виховання дітей дошкільного віку, або використати сучасні інновації без належного обдумування.
Красивим й цікавим нібито є комплекс ранкової гімнастики, у якому вправи виконують за віршованим текстом. Інноваційним може видатися використання пальчикових вправ. А чи замислюємося ми, як ці «родзинки» реалізувати на практиці? Що краще застосувати — пальчикові чи загальнорозвивальні вправи з використанням фізкультурного інвентарю: традиційного і нетрадиційного?
Не варто забирати хвилини рухової активності дітей для читання вірша чи пальчикових ігор, адже ранкова гімнастика — це фізкультурно-оздоровчий захід (див. Додаток 2).
Тож пам’ятаймо: пошук нових, досконаліших прийомів не завадить. Але насамперед маємо навчитися максимально ефективно використовувати традиційну методику, апрбовану багаторічною практикою.

Дивіться також Сторінка вихователя-методиста.