Консультація для батьків:
«Як знайомити дитину з рідним містом»
(Цілеспрямоване ознайомлення дитини з рідним містом потрібно розглядати як складову частину формування у нього патріотизму.)
Щодня ви з дітьми йдете по рідному місту в дитячий сад. Нехай за цей проміжок часу дитина з вашою допомогою відкриває красу рідного міста, дивується з того новому, яке, здавалося б, давно йому відомо. Щоразу, йдучи з дитиною, знаходьте об’єкт для спостереження. Сьогодні ви говорите про свою вулицю вранці, коли йдете в дитсадок. Це вулиця ділова: діти йдуть на роботу людьми, дітьми, що поспішають до школи. Вечірня вулиця зовсім інша.
Спостерігайте зимову вулицю, коли випав перший сніг, і весняну з іскристим капежом, з калюжками-дзеркалами, що відбивають сонячні зайчики, літню вулицю, осяяну світлом, і осінню – з сірими дощами. А скільки радості виникає у дошкільника при вигляді передсвяткової вулиці, прикрашеної прапорами, гірляндами вогнів! Всі ці враження, допомагають дитині знайомитися з вулицею в різних ракурсах, відкриваючи нове в звичному, буденному.
Чотирирічний малюк здатний засвоїти назву своєї вулиці і тієї, на якій знаходиться його дитячий садок. Увагу старшої дитини варто звернути до тих об’єктів, які розташовані на найближчих вулицях: школа, бібліотека, лікарня, банк,почта, аптека, магазин, перукарня; розповісти про їхні назви, підкреслити, що все це створено для зручності людей.
При ознайомленні дитини з рідним містом необхідно спиратися на наявний у нього досвід, а також враховувати психологічні особливості дошкільника. Так, наприклад, не можна не брати до уваги емоційність сприйняття ними навколишнього, образність і конкретність мислення, вразливість. Ось чому знайомство з рідним містом повинно здійснюватися на найголовнішому, яскравому, що запам’ятовується.
З якими ж об’єктами корисно знайомити старшого дошкільника? Прекрасна панорама міста з видом на набережну річки,озера, паркова зона, автовокзал, з прилеглим сквером, алеї, площі, новобудови- все це зримі сторінки слави міста.
В.О. Сухомлинський говорив: “Краса рідного краю – це джерело любові до Батьківщини. Розуміння і відчуття величі, могутності Батьківщини приходять до людини поступово, і має своїми витоками красу. Нехай дитина відчуває красу і захоплюється нею, нехай в його серці і пам’яті назавжди зберігається образи, в яких втілюється Батьківщина “.
Дітям треба показати Рівне не тільки, як гарне місто з його визначними пам’ятками, а й як центр всього нового, передового в області, показати кипучу трудове життя людіновцев.
Старшому дошкільнику корисно знати, що в місті працюють заводи, великі і малі підприємства, на яких працюють їхні батьки, бабусі, дідусі.
Знайомлячи дітей з рідним містом, не можна промовчати про пам’ять старшого покоління – подвигу рівненчан в дні Великої Вітчизняної війни і сьогодення. Вдячні містяни поставили в їх честь пам’ятники, назвали їх іменами вулиці міста.
Всі ці поняття розкриваються дитині завдяки безпосереднім життєвим спостереженням за трудовими та громадськими справами батьків і жителів міста. Завдання дорослих – допомогти дитині усвідомити доступні йому соціальні явища. Так, наприклад, старшому дошкільнику потрібно розповісти, що жителі міста постійно слідкують за порядком на вулицях, висаджують квіти і дерева для озеленення. Значить, і він, маленький рівненчанин, повинен бути причетним до справ дорослих – дбайливо ставитися до всього того, що його оточує (не топтати газони, які не смітити на вулиці, берегти зелені насадження). З цього починається формування у дитини почуття гордості за рідне місто. Потрібно залучати дитину до посильної суспільно-корисної праці в найближчому для нього оточенні: у благоустрої двору, вулиці, території дитячого садка, адже дитина більш дбайливо ставиться до того, що зробила своїми руками.
Весь комплекс впливу повинен бути спрямований на те, щоб викликати у дошкільника почуття захоплення рідним містом, виховати у нього любов і прихильність до тих місць, де народився і живе. І ще хотілося б підкреслити особливу значимість особистого прикладу батьків у вихованні патріотизму і любові до свого міста.
Для знайомства з містом можна використовувати екскурсії. Їх виховне значення багато в чому залежить від того, як вони організовані. До майбутньої екскурсії слід дитину підготувати і підготуватися самим дорослим: заздалегідь продумати, що і як розповісти про той чи інший об’єкт.
Крім екскурсій і цільових прогулянок для ознайомлення дітей з рідним містом, у вашому розпорядженні є чимало засобів і методів: спостереження за змінами в обличчі міста, вулиць; розповідь, пояснення дорослого в поєднанні з показом і безпосередніми спостереженнями дитини.
Рекомендацій щодо проведення прогулянок з метою ознайомлення з рідним містом:
– розповідайте дитині про своє місто, відвідайте з ним пам’ятки міста, розкажіть про них;
– гуляючи вулицями рідного міста і буваючи на природі, фотографуйте дитини, потім спільно розглядайте фотографії та розмовляйте з ним про місця, зображених на фотографіях;
– звертайтеся до дитини з питаннями в ході розповіді, щоб активізувати його увагу, викликати прагнення дізнатися щось самостійно, спробувати про щось здогадатися самому (можна запитати: «Як ти думаєш, чому саме на цьому місці люди вирішили побудувати місто? Звідки таку назву? »)
– не називайте дат, вони ускладнюють сприйняття матеріалу, використовуйте такі вирази: «Це було дуже давно, коли твої бабуся і дідусь були таким як ти»;
– надавайте дитині можливість відображати свої враження про побачене в творчості: малюнку, ліпленні, аплікації;
– завжди заохочуйте допитливість дитини.
Складники соціально – громадянської компетентності дошкільників:
У Базовому компоненті дошкільної освіти (Державному стандарті дошкільної освіти), затвердженому наказом Міністерства освіти і науки України №33 від 21.01.2021р.,новою ключовою для дошкільної освіти компетенцією дитини визначено соціально-громадянську компетентність. Зміст даної компетенції висвітлено в інваріантному складнику освітнього напряму «Дитина в соціумі».
Що ж таке соціально-громадянська компетентність?
Соціально-громадянська компетентність – це здатність до прояву особистісних якостей, соціальних почуттів, любові до Батьківщини; готовність до посильної участі в соціальних подіях, що відбувається в дитячих осередках, громаді, суспільстві, які спрямовані на покращення суспільного життя.
Складники соціально – громадянської компетенції:
Здатність до прояву особистісних якостей – самостійності, відповідальності, працелюбності,лідерства, людяності, спостережливості, справедливості. Ініціативності, креативності у взаємодії з іншими людьми.
Розвиток соціальних почуттів – дитина демонструє інтерес до загальнолюдських цінностей (здоров’я, сім’я,повага і любов до батьків, роду, дружба, мир, доброта тощо), громадських цінностей ( обов’язки перед іншими людьми, повага до прав, честі та гідності інших людей). Це також вміння проявляти інтерес до спілкування зі знайомими дорослими, однолітками, молодшими та старшими за себе дітьми, а також прояв обачливості щодо незнайомих людей.
Формування любові до Батьківщини. Це здатність демонструвати інтерес до національних культурних цінностей свого народу та інших культур, до культури українського народу, його історичного минулого, мови, звичаїв, традицій. Також це почуття власної гідності як представника українського народу та громадянина.
Посильна участь дітей у соціальних подіях (у дитячих осередках, громаді, суспільстві) – спільна пошукова діяльність, благодійні акції, волонтерські проекти, екскурсії, зустрічі з цікавими людьми, що дає змогу відчути себе активним учасником певного заходу, ознайомитися із діяльністю людей певних професій, сформує певні практичні уміння та навички і гідність людини як особистості.Формування ігрової компетентності до
Консультація на тему:
«Музика, як засіб виховання
патріотичних почуттів у дошкільників»
Патріотизм – це почуття любові до Батьківщини. Поняття “Батьківщина” включає в себе всі умови життя: територія, клімат, природу, особливості мови і побуту.
Суть патріотичного виховання полягає в тому, щоб посіяти і зростити в дитячій душі насіння любові до рідної природи, до рідного дому і сім’ї, до історії і культури країни, створеної працями рідних і близьких людей, тих, кого звуть співвітчизниками.
Рідна культура, як батько і мати, зобов’язана стати невід’ємною частиною душі дитини, початком, що породжує особистість.
Залучення дітей до моральних традицій, сприяє пізнанню і зміцненню державної самосвідомості, принципового для збереження самобутності суспільства, збереження історії нашої Батьківщини.
Неможливо переоцінити роль музики в патріотичному вихованні дошкільнят. Великі потенційні можливості патріотичного впливу полягають в народній музиці. Народні музичні твори ненав’язливо, часто у веселій ігровій формі, знайомлять дітей зі звичаями і побутом українського народу, працею, дбайливим ставленням до природи, життєлюбством, почуттям гумору.
На сучасному етапі головне завдання музичного виховання дошкільників засобами народної музичної творчості – повернутися обличчям до народної музики, починаючи з самого раннього дитинства, коли ще тільки закладаються основні поняття у дитини, формується мова і мислення, розвиваються здібності, вміння та навички.
Яскраво виплеснути свої емоції, висловити своє добре ставлення до того куточка Батьківщини, в якому він живе, дитині допомагає народна музика. Діти вчаться співпереживати, вправляються в хороших вчинках, не помічаючи цього. “Музика – необхідний душевний атрибут людського існування”, – так говорив Арістотель.
Музика і життя – це тема, яку у жодному випадку не можна виділяти в самостійний, більш-менш ізольований розділ. Вона повинна пронизувати всі заняття у всіх ланках, так само як їх будуть пронизувати ідеї патріотизму, формуючи світогляд дітей, виховуючи їх моральність і душевне благородство.
В освіті та вихованні дітей дошкільного віку значну роль відіграє залучення до народної музичної творчості, до народної пісенної культури. Народну музичну творчість М.В. Гоголь образно називав “дзвінкими живими літописами”.
У своїй роботі з музичного виховання потрібно передбачати різні види діяльності: гра, бесіда, прослуховування музики, спів, робота з музично-шумовими інструментами, розучування основ народного танцю, театралізація ігрових пісень, робота над виразністю мови, участь у концертній діяльності з метою привиття любові до народної творчості.
Для патріотичного виховання використовують народні ігри зі співами і рухом. Ці ігри розвивають інтерес до співу, пам’ять, почуття ритму, вміння правильно передавати мелодію. В іграх такого плану діти вчаться передавати в русі художній образ. Але найголовніше – через гру українська народна пісня входить в побут сім’ї, в якій виховуються діти. У народних іграх малюки вчаться спілкуватися, долучаються до народних традицій, виявляють взаємодопомогу, знайомляться з малими жанрами народної творчості.
При знайомстві на заняттях з поспівками, ігровим фольклором, збагачується внутрішній світ дитини. Діти із задоволенням говорять і співають, відзначаючи красу української мови, яскравість музичних образів.
Спільна діяльність дітей створює загальне емоційне переживання, діти надають допомогу один одному при виконанні завдання, співчувають, переживають невдачі і радіють успіху. Вони стають терпимішими, добрішими, справедливішими в оцінці своїх дій і вчинків. При підготовці фольклорних свят відбувається перетворення боязких, сором’язливих дітей в вільних, ініціативних.
Діяльність дітей буде продуктивною, якщо будуть визначені ближні й далекі цілі, тому на заняттях потрібно створювати ситуації творчого пошуку і мотивів діяльності, що з’явиться своєрідним поштовхом, який виводить дитину зі стану “інертного спокою” і сприяє здійсненню творчої діяльності, яку вони виконують.
У цьому випадку працюють такі сторони духовного світу дитини, як воля, загальний інтелектуальний розвиток, світоглядні, моральні та патріотичні переконання.
Серйозну допомогу у справі патріотичного виховання може надати звернення до фольклору. Особливо необхідна його життєдайний, очищувальний вплив маленькій людині. Напившись з чистого джерела, дитина пізнає серцем рідний народ, який став духовним спадкоємцем його традицій, а виходить справжньою людиною.
Послідовне ознайомлення дошкільників з творами народної музичної творчості допомагає їм краще зрозуміти мудрість українського народу. В результаті у дітей розвивається інтерес, любов і повага до свого народу, захоплення його талантом. Правдиво відображаючи реальне життя, народна пісня здатна чинити активний організуючий, моральний вплив на свідомість дітей.
Народну пісню не можна нічим замінити, особливо на початковому етапі виховання дитини. Рідна мова і народна пісня повинні бути присутніми у вихованні маленьких дітей аж до їх підліткового і юнацького віку. Тільки в цьому випадку дитина виростає здоровою морально. Народна музична творчість – фольклор, є дієвим засобом виховання національного характеру мислення, моральності, патріотизму, естетичного самосвідомості.
Оволодіння рідною мовою має відбуватися одночасно з навчанням рідної музичної мови. Творча природа народної музичної творчості велика: для кожного, навіть самої маленької дитини вона дає творчий стимул до його розвитку. Дитячі колискові пісні, потішки – це своєрідний скарб народної педагогіки, що знайшов доступні для немовлят слова і поетичні образи.
Яскрава образність музичної мови народних наспівів, їх виконання, що включає елементи гри, танцю, декламації, барвисті костюми роблять їх доступними для розуміння і виконання дітьми різного віку, починаючи з самих маленьких. Ці традиції народного виконавства диктують комплексний підхід до процесу навчання.
Особливе різноманіття фарб творів народної художньої культури, яскравий музичний мову народних наспівів, контрастність у характеристиці казкових героїв, боротьба добра і зла дають підставу припустити доцільність використання фольклорного матеріалу в процесі естетичного виховання дітей. Адже очам дошкільника ще тільки належить поступово навчитися сприйняття тонких відтінків кольорів і розрізненню ліній просторових форм, а вухам – перетворитися на “музичне вухо”. У початковій же стадії естетичного розвитку його органи почуттів правомірно вимагають більш яскравих, контрастних зображень і звучань, а також предметного сприйняття; формування етичних почуттів вимагає морально здорової їжі для душі.
Народна творчість є винятково цінним дидактичним матеріалом в естетичному вихованні підростаючого покоління. Яскраві образи добра і зла в піснях, казках, приспівках доступні і зрозумілі дітям. Причому казки та пісні діти не просто слухають, вони самі втягуються в казкову гру, вони – учасники та постановники музично-ігрових та вокально-пластичних композицій, казок, лялькових вистав. Гра відповідає природі дошкільника; в процесі гри дитина органічно пізнає нові музичні образи, набуває вміння і навички, розвиває свою фантазію. Причому розвиток здібностей відбувається сам собою, у цікавій і захоплюючій ігровій формі, що позбавляє виховний процес повчальності.
Народне музичне мистецтво – це творчий організм, система творчого мислення народу, вироблена віковими традиціями. Народне музичне мистецтво має важливий вплив на розвиток патріотизму у дошкільників на музичних заняттях.
Порадник для батьків:
«Про природу України змалечку ми дбаємо»
Виховання у дітей бережного ставлення та любові до природи, формування природоохоронних навичок набувають сьогодні особливого значення в дошкільному закладі і в сім’ї. Що ж можуть зробити батьки, щоб їхня дитина не просто вміла бачити красу, а й була здатна співчувати кожній зламаній гілці, знівеченому кущику, щиро бажати допомогти їм?
Якомога більше бувати з дітьми на лоні природи. Показувати їй яке чудове будь-яке творіння природи – від каменя до тварини, від хмарини – до придорожньої травинки. Розповідати, як живе все на землі і під землею, у воді і повітрі.
Навіть 3-4-річна дитина здатна розуміти, що на твердій, сухій землі нічого не може вирости, що коли повирубують дерева, ніде буде жити птахам, то й ніхто не захистить садок від гусені, а значить не буде ні яблук, ні слив.
Не менш важливо, щоб дитина бачила особистий приклад рідних у ставленні до природи. Далекоглядні ті дорослі, які збираючись з дітьми на природу, наперед продумають нюанси прогулянки, щоб вона була приємною і корисною для всіх членів сім’ї, а для наймолодшого особливо.
Ще більше можна зробити, прилучаючи дітей до посильної праці в природі. Дорослі повинні пояснити їм як слід поводитись з рослинами. Добре коли в дошкільника є свої підопічні – квіти, городні культури, які він доглядає, допомагає дорослим поливати їх, полоти, пізнаючи в процесі роботи, що саме потрібно зеленим друзям для нормального розвитку.
Та й відпустка, проведена разом з дитиною, в будь-якому куточку природи, дає достатній простір для екологічного виховання, формування природоохоронних навичок.
Частіше читайте дітям вірші й оповідання про природу. Читаючи, поясніть що в багатьох творах рослини, тварини наділені людськими якостями, це тому, що в народі споконвіку живе внутрішнє відчуття своєї єдності з навколишнім світом.
Вдумливі батьки під час прогулянок не втомлюються повторювати дітям, що обов’язок людини збагачувати природу рідного краю, охороняти і захищати її, берегти кожну рослину, кожну живу істоту.
