9 листопада – День української писемності та мови

9 листопада – День української писемності та мови!

c4b88e276e9657977bc94210de1bddb9.jpg
d131198604d1e3e7b74906eb48947498.jpg
06ccdab981835f96343cf8f7187ef227.jpg
48d2f422985c46300889c34d47741266.jpg
6a3f61f9a96b0f46d7bab0251f259fba.jpg
55f5e301cc44afa8ff929d4bc94641ee.jpg

Дивіться також Новини.

Ранкова гімнастика від А до Я

Консультація для педагогів

Ранкова гімнастика від А до Я

Ранкова гімнастика один із видів фізкультурно-оздоровчої роботи.
Під час виконання вправ ранкової гімнастики:
мй тонус дітей як результат «м’язової радості» від виконання рухів разом з іншими дітьми;
• зникає психологічне навантаження від розлуки з батьками;
• покращується концентрація уваги;
• покращується поведінка.
Ранкову гімнастику проводять щодня: у залі, груповій кімнаті, на повітрі (в теплу пору року).
Залучають до неї дітей, починаючи з ершої молодшої групи.
Щоб ранкова гімнастика мала оздоровчий ефект, треба створити певні умови. Перед її
проведенням слід провітрити приміщення і забезпечити полегшений одяг дітей. Необхідно
також потурбуватися і про взуття дітей. Воно має бути зручним, бажано спортивним.
Найкращий одяг для педагога — спортивна форма. Проте це необов’язково. Головне, щоб одяг не заважав рухатися і чітко показувати вправи.
Структура ранкової гімнастики
Структура ранкової гімнастики типова для всіх вікових груп. Вона містить три обов’язкові складові: вступну, основну і заключну частини. Кожна складова має своє призначення. Вступна частина покликана збадьорити організм і підготувати його до виконання комплексу загальнорозвивальних вправ — основної частини. Фізичне навантаження під час основної частини досягає максимуму. А під час заключної частини навантаження поступово знижують і організм повертається у звичний стан.
Аби кожна стуктурна складова виконала своє призначення, її слід правильно побудувати. Про це — докладніше.
Вступна частина
• Шикування в колону або шеренгу. Шикуватися у шеренгу дітей навчають, починаючи із середньої групи.
• Різні види ходьби, зокрема з елементами корекції, якщо ранкову гімнастику проводять у залі чи груповій кімнаті. Для дітей молодшої і середньої груп — 2-3 види ходьби, для дітей старшої групи — 3-4 види.
• Різні види бігу в середньому темпі. У комплекс включають 1-2 види.
• Вправа на відновлення дихання.
• Ходьба звичайна.
• Перешикування для комплексу загальнорозвивальних вправ, за потреби — роздавання атрибутів.
Основна частина
• Комплекс загальнорозвивальних вправ. Вони мають —бути різноманітними за видами рухів;
• охоплювати різні групи великих м’язів — плечового поясу, спини, живота, ніг.
• перешикування в колону.
Заключна частина
• Біг, що чергують з ходьбою.
• Різні види ходьби, крім ходьби з елементами корекції, — 1-3 види.
• Вправа на відновлення дихання під час звичайної ходьби та/або стоячи на місці.
Якщо ранкову гімнастику проводять у залі, невеликому приміщенні, на обмеженій площині, то замість бігу у вступній частині можна використовувати різні види стрибків з просуванням уперед: на одній нозі чи на двох, на двох ногах правим чи лівим боком, біг стрибками.
Такі види стрибків практикують лише в старшій групі. При цьому діти стрибають, просуваючись уперед на півкола чи менше. Стрибки чергують із ходьбою.
На відкритому повітрі стрибки можна використовувати і як додаткову вправу: спочатку 1-2 види бігу, а потім — стрибки.
У заключній частині замість бігу можна провести рухливу гру, а закінчити ранкову гімнастику доцільно ритмічною пісенькою чи промовкою.
Педагогічний супровід
Комплекс ранкової гімнастики для дошкільників складають на два тижні. А для дітей
раннього віку — на місяць.
Комплекс загальнорозвивальних вправ уперше розучують під час фізкультурного
заняття. На другому тижні (у групах раннього віку — на третьому) до нього вносять певні
зміни:
• 1 –й варіант — змінюють одну чи дві вправи в комплексі;
• 2-й варіант — змінюють деякі вихідні положення;
• 3- й варіант — змінюють атрибути або зовсім їх вилучають.
Методика проведення ранкової гімнастики орієнтована на вікові можливості дітей, тож має
свої особливості в кожній віковій групі (див. Додаток 1).
Ранкова гімнастика на повітрі
У теплу пору року — з травня по жовтень — у всіх вікових групах ранкову гімнастику слід проводити на відкритому повітрі. Це може бути спортивний чи ігровий майданчик. Бажано захищений від вітру.
Якщо в закладі дошкільної освіти немає зали, то ранкову гімнастику можна проводити на повітрі цілий рік. При цьому в холодну пору року слід добирати рухи, які діти зможуть виконувати в полегшеному, проте теплому одязі.
На відкритому повітрі не використовуйте ходьбу з елементами корекції (навшпиньках, перекатом з п’ятки на носок тощо) через незручне взуття дітей.
Темп виконання вправ слід регулювати залежно від температури повітря. За низької температури необхідно уникати пауз, слід використовувати відомі дітям види перешикувань, дозований біг тощо. Головне — щоб діти не перебували в статиці.
Перед ранковим прийомом виховательмає винести на майданчик необхідне обладнання та атрибути, аби перед початком ранкової гімнастики все було під рукою. Слід використовувати ті атрибути для загальнорозвивальних вправ та орієнтири для перешикування, які потім можна легко помити.
Якщо в дошкільному закладі освіти ранкову гімнастику проводить інструктор з фізкультури, то він опікується підготовкою спортивного інвентарю та атрибутів, залучаючи за потреби до цього процесу вихователів.
Сучасні підходи
Методику ранкової гімнастики в умовах закладів дошкільної освіти вважають найбільш відпрацьованою. Однак існує думка, що в ній багато трафаретності та одноманітності. Збагатити зміст ранкової гімнастики можна такими елементами, як-от:
• танцювальні рухи,
• хороводи,
• «рухові розповіді»,
• «рухові загадки»,
• нетрадиційні дихальні вправи,
• психомоторні розминки,
• рухові етюди для вираження емоцій,
• використання нестандартного інвентарю тощо.
Їх доцільне використання у процесі ранкової гімнастики сприятиме активній і змістовній руховій діяльності дітей, створить умови для розумової працездатності та переходу до діяльного стану.
Типова структура ранкової гіманстики побудована так, щоб оптимально регулювати фізичне навантаження. Нетрадиційні елементи регулюють психічне навантаження, активізуючи інтелектуальну та емоційну сфери. Саме тому добирати нетрадиційні елементи до кожного структурного компонента ранкової гімнастики слід відповідно до його мети та особливостей змісту, продумувати умови його ефективного використання.
І хоча позитивна роль урізноманітнення елементів ранкової гімнастики не викликає сумнівів, інколи виникають спроби або повністю заперечити багатий вітчизняний досвід фізичного виховання дітей дошкільного віку, або використати сучасні інновації без належного обдумування.
Красивим й цікавим нібито є комплекс ранкової гімнастики, у якому вправи виконують за віршованим текстом. Інноваційним може видатися використання пальчикових вправ. А чи замислюємося ми, як ці «родзинки» реалізувати на практиці? Що краще застосувати — пальчикові чи загальнорозвивальні вправи з використанням фізкультурного інвентарю: традиційного і нетрадиційного?
Не варто забирати хвилини рухової активності дітей для читання вірша чи пальчикових ігор, адже ранкова гімнастика — це фізкультурно-оздоровчий захід (див. Додаток 2).
Тож пам’ятаймо: пошук нових, досконаліших прийомів не завадить. Але насамперед маємо навчитися максимально ефективно використовувати традиційну методику, апрбовану багаторічною практикою.

Дивіться також Сторінка вихователя-методиста.

Загартування замість лікування

Загартування замість лікування

Загартування дітей дошкільного віку вимагає обережного підходу й відповідального ставлення. Під час загартувальних процедур дотримуйтеся загальних принципів:

  Систематичність

Загартовуйте дитину систематично. Систематичні гартувальні процедури сприяють утворенню стійких рефлексів. У дітей вони можуть швидко згасати, якщо порушити цей принцип. Тому проводьте процедури цілий рік, навіть узимку й за несприятливих погодних умов.

  Поступовість

Збільшуйте час процедури загартування поступово. Тренування механізмів термо-регуляції відбувається в тих випадках, коли перед організмом щоразу постають складніші завдання.

Поступово:

– знижуйте температуру повітря;

– збільшуйте площу організму, яку піддаєте впливу;

– продовжуйте тривалість процедур.

Пам’ятайте, що стан теплового дискомфорту може призвести до захворювання, особливо в дітей раннього віку.

  Послідовність

Послідовно збільшуйте інтенсивність впливів на організм. Наприклад, до сонячних процедур слід переходити лише після звикання до повітряних ванн.

Емоційний фон

Проводьте гартувальні процедури на позитивному емоційному фоні — під музику,в ігровій формі тощо. Пам’ятайте: негативне ставлення дитини до процедур перешкоджає формуванню умовно-рефлекторних зв’язків.

 Комплексність

Застосовуйте гартувальні процедури в комплексі з іншими фізкультурно-оздоровчими заходами. Повітряні ванни поєднуйте з рухливими іграми, фізичними вправами. Комбінуйте гартувальні впливи на різних ділянках тіла, чергуйте місцеві й загальні процедури

  Індивідуальний підхід

Враховуйте вікові та індивідуальні особливості організму дитини, стан її здоров’я.

Памятайте: терморегуляція дошкільників відрізняється від терморегуляції дорослих. Кількість поверхнево розміщених кровоносних судин у дитини більша, тож і тепловіддача вища.В одних випадках настає швидке переохолодження, в інших — швидке перегрівання.

 

Дивіться також Сторінка вихователя-методиста.

Прийоми розвитку творчого мислення дошкільників

                   Прийоми розвитку творчого мислення дошкільників

Здатність до творчості є однією з найхарактерніших якостей дошкільників Дорослим варто звертати особливу увагу на розвиток творчого мислення у дітей.  Дослідження психологів свідчать, що розвитку продуктивного творчого мислення сприяє оволодіння такими спеціальними прийомами, як-от:
– виокремлення протилежних властивостей;
– асоціювання понять;
– постановка запитань;
–  переформатування;
– генерування ідей;
–  комбінування тощо.
Виокремлення протилежних властивостей
Уміння знаходити суперечності — це основа парадоксального мислення, а воно є обов’язковою складовою творчості. Так, визначення протилежних властивостей предметів і явищ, їх зіставлення та об’єднання дає змогу дітям відкривати нові, інколи несподівані, ознаки цих предметів і явищ. Розвинути таке вміння можна за допомогою ігор.
Протилежності. Педагог називає протилежні властивості чи ознаки, а діти мають назвати предмет, об’єкт, явище чи особу, для якої вони характерні. Наприклад:
– гострий — тупий (ніж);
– гаряча — холодна (праска);
– добрий — злий (собака);
– весела — сумна (людина);
– глибоке — мілке (море, озеро);
– слабкий — сильний (вітер).
Добре і погано. Педагог пропонує дітям по черзі за допомогою категорій «добре» і «погано» оцінити такі пори року, явища природи, дії та предмети:
– зима, літо, осінь, весна;
– дощ, сніг, сонце, вітер;
– їсти, спати, гуляти в лісі, плавати;
– пити ліки, робити зарядку, умиватися;
– ніж, тарілка, скло, лампочка.
Після того, як діти впораються із завданням, педагог пропонує їм виконати його ще раз, але тепер самостійно обрати об’єкти для оцінювання.
Асоціювання понять
Асоціювання — це встановлення зв’язків між різними поняттями, предметами чи явищами. Найскладніше встановити зв’язки між віддаленими, ніяк не пов’язаними між собою поняттями. Однак здебільшого саме під час пошуку таких «ниточок» діти дізнаються щось нове.
Піктограма. Педагог показує дітям певний схематичний малюнок, наприклад, коло з вертикальною рискою внизу. Діти відгадують, що це зображення може означати. Аби посилити цікавість дошкільників, педагог повідомляє, що від їхніх відповідей залежить доля того чи того казкового персонажа.
Постановка запитань
Під час вільного спілкування з дорослими діти можуть ставити величезну кількість різнотипних запитань. Утім, коли виникає потреба самостійно розв’язати якусь проблему, дошкільники стикаються з труднощами, адже не можуть сформулювати, що саме їх цікавить. Тож їхні запитання, здебільшого, стають однобічними, стереотипними. Аби розвинути вміння ставити запитання, доцільно проводити з дітьми спеціальні ігри.
Чомучка. Педагог показує дітям сюжетний малюнок проблемного змісту — із зображенням невідомої для них ситуації, події тощо. Відтак дошкільники по черзі запитують педагога про все, що їм незрозуміло, про що кортить дізнатися. Коли всі запитання вичерпані, педагог пропонує дітям скласти за малюнком невелике оповідання.
Що в кулаці? Педагог бере невеликий предмет і ховає його в кулаці. Діти, аби відгадати, що це за предмет, ставлять різноманітні запитання на кшталт «Якої форми предмет? Якого кольору? З чого він виготовлений? Для чого призначений?».
Переформатування
Аби оволодіти прийомом переформатування, діти попередньо мають навчитися визначати різні властивості предметів і явищ, а також розрізняти, які з них істотні, а які — ні.
Винахідник. Педагог обирає будь-який предмет (наприклад, ложку, стілець, коробку тощо) і пропонує дітям по черзі назвати якомога більше способів його використання.
Золоті руки. Педагог називає матеріал, а діти вигадують, що можна з нього виготовити.
Генерування ідей
Генерування ідей — це один з найважливіших прийомів, що вправляє в умінні застосовувати творчий підхід до розв’язання різноманітних проблем. Суть цього прийому полягає в тому, аби сформувати якнайбільше ідей. При цьому не обов’язково, щоб усі вони були такими, які легко реалізувати. Важливо, аби їх було багато — що більше ідей, то більша ймовірність, що серед них будуть хороші, а можливо, — навіть геніальні.
Варто спонукати дошкільників використовувати прийом генерування ідей під час розв’язання проблемних ситуацій, обговорень, різних ігор та вправ у командах тощо.
Комбінування
Комбінування — це уявне об’єднання кількох різних предметів у такий спосіб, аби отримати щось принципово нове. Комбінувати можна не лише предмети й явища, а і їх властивості, ознаки.
Аби вправляти дошкільників у вмінні комбінувати, доцільно організовувати логіко-математичні, творчі та конструкційні вправи; складання оповідань за участі відомих персонажів тощо.
Дивіться також Сторінка вихователя-методиста.

Косультація для музичних керівників « Створення музично-творчих казок для дітей дошкільного віку»

Косультація для музичних керівників
« Створення музично-творчих казок для дітей дошкільного віку»
Якщо Ви твердо вирішили, що ваша дитина буде займатися музикою, намагайтеся підготувати його як можна раніше, починаючи з двох років
– Як відомо, слух є у кожної людини. Але, якщо його не розвивати з віком ця здібність згасає. – Займатися з малюком вдома може люба матуся. Ви звертали свою увагу, як дітки, яким тільки виповнився рік люблять стуками ложкою по тарілці або по столу. Перетворіть дії дитини на цікаву гру. Гра на інструменті – це умовна мова, яку може розуміти кожна людина. Придумайте звукову казку з перекладом. Спочатку відтворіть звук, а потім поясніть, що він означає. І тоді удар по клавішам ксилофону перетвориться на падіння зірки А стук паличками по барабану – у цокіт маленьких козенят, які біжать до мами.
-Спробуйте розмовляти з малюком мовою музичних інструментів. Не треба розмовляти словами, просто»відповідайте» бубном або ксилофоном щось дитині, а вона хай відповідає за допомогою свого інструменту. А потім хай дитина розкаже Вам про ви розмовляли. Прийміть любу його версію. Ви дуже швидко побачите, як ваш малюк навчився слухати і чути. Хай це тільки начальне враження про можливості музики. Пізніше фантазія підкаже йому про що хотіли сказати відомі композитори своєю музикою.
– Прочитайте дитині казки про веселі пригоди у країні музики, щоб через казко терапії
дитина зрозуміла, які звуки називаються високими, а які низькими, назви нот та збагатилася
естетичними знаннями про цікавий світ музичного мистецтва . Ви можете створити власні
цікаві музичні казки і захопити процесом творчості свою дитину. Добре, коли до процесу
казкотворення залучаться найстарші члени родини: бабусі та дідусі, їхня мова, народні
примовки, забавлянки нададуть процесу яскравого колориту народності та фольклору, що є одним із найважливіших основ формування національного виховання дитини дошкільного віку.
Музична казка про висоту звуків.
Жили – були три веселих дзвіночка: Дінь, Дан і Дон. У кожного з них. була своя пісенька. Дзвіночок Дінь співав тоненьким, високим голосочком. Середній дзвіночок Дан співав свою пісеньку середнім голоском. А у дзві¬ночка Дона голос був товщий, нижчий ніж у його друзів і його пісенька звучала по – іншому.
Дзвіночки висять хитаються, дзвенять, повторимо їх дзвін: дінь – дінь, дан – дан, дон – дон.
Подивіться на ці три лінії. На кожній з них зображений дзвіночок. Дзвіночки співають свої пісеньки. Впізнайте, який дзвіночок дзвенить вище всіх? Який нижчий всіх? Заспівайте пісеньку кожного дзвіночка і одночасно покажіть рукою висоту звуку.
Музична казка «Про рідний край»
Якось давно одному східному володарю подарували чудову пташку. Навіть сонце сповільнювало свій рух, слухаючи її пісні. Їй зробили золоту клітку, гніздечко вимостили пухом молодого лебедя. Але пташка не співала. Тоді винесли її у сад. І там вона мовчала. За порадою мудреців її вивезли у ліс, але й там вона теж мовчала. Один із наймудріших мудреців порадив повозити пташку по країні. Біля одного маленького болота повісили клітку з пташкою на суху гілочку саксаулу.
Тяжким випаром від болота, клубами роїлася над ним набридлива мошва. Коли засвітила край неба рання зоря, пташка раптом стрепенувшись, простягнула крила і стрілою злетіла угору, але вдарилась об золоті пруття і впала вниз. Сумно озирнулася навколо й тихо заспівала. «Так ось звідки моя пташка! Це її рідний край», – мрійливо промовив господар. Він згадав своє рідне місто, де не був уже три роки і наказав відкрити дверцята клітки й випустити пташку. І тоді всі пташки заспівали славу рідному краю, заспівали тисячу й одну пісню свободи й любові до Вітчизни. Ось. що таке рідна земля та воля.
В основу наступної казки покладений художній прийом «олюднення», який допоможе дітям з більшим інтересом сприйняти й запам’ятати характерні особливості різних музичних інструментів.

Підготувала:
вихователь-методист: Пригода К. І.

Дивіться також Сторінка вихователя-методиста.

«Особливості організації художньо-мовленнєвої діяльності дітей»

«Особливості організації художньо-мовленнєвої діяльності дітей»

Завдання формування художньо-мовленнєвої компетенції в дітей дошкільного віку: – ознайомити дітей з фольклорними творами, творами письменників-класиків, сучасних
українських письменників, зарубіжних авторів;
– навчити дітей слухати і розуміти зміст художніх творів;
– прищеплювати вміння відтворювати зміст знайомих творів в активній художньо- мовленнєвій діяльності;
– розвивати поетичний слух, бажання вивчати вірші напам’ять;
– виховувати виразність художнього читання у процесі відтворення змісту художніх творів;
– виховувати оцінні судження, адекватні естетичні та моральні оцінки поведінки героїв;
– формувати самостійність у художньо- мовленнєвій і театрально-ігровій діяльності;
– виховувати вибіркове ставлення до книги, охайність у роботі з книгою;
– вчити визначати жанр художнього твору, запам’ятовувати його автора;
– виховувати бережливе ставлення до книги, бажання лагодити книжки.

Види бесід за змістом художніх творів:
1) бесіда як відтворення прочитаного;
2) бесіда за запитаннями автора твору;
3) бесіда у зв’язку з прочитаним;
4) бесіда морально-оцінювального змісту;
5) бесіда, спрямована на з’ясування розуміння дітьми засобів художньої виразності твору;
6) бесіда на розуміння дітьми жанрів твору .
У старших групах проводять також етичні бесіди, бесіди за творами одного письменника, узагальнюючі бесіди «Мої улюблені книги», «Мої улюблені казки», «Мій улюблений дитячий письменник»,
– тематичні бесіди про письменників,
– бесіди, спрямовані на з’ясування композиційної структури твору,
– літературні вікторини;
– бесіди порівнювального характеру за кількома творами як одного, так і різних жанрів

Прийоми активізації дітей на заняттях з художньої літератури:
– уявний діалог дітей з літературним героєм;
– написання листа літературному герою;
– прийом словесної гри;
– словесний малюнок;
– психологічний аналіз рис характеру та особливостей героя.

Структурні компоненти заняття соціально-морального змісту +художня літератури
1. Вступна частина ( сюрпризний момент, вступна бесіда, відгадування загадки, виникнення проблемної ситуації і т. д.)
2. Читання твору.
3. Бесіда за змістом прочитаного ( пояснення не зрозумілих слів, оцінка вчинків герої і т. д., ).При необхідності повторне читання.
4. Робота із жанром.
5. Виведення морального правила (прислів’я, приказка, правила поведінки)

Підготувала:
вихователь-методист: Пригода К. І.
Косультація для музичних керівників
« Створення музично-творчих казок для дітей дошкільного віку»
Якщо Ви твердо вирішили, що ваша дитина буде займатися музикою, намагайтеся підготувати його як можна раніше, починаючи з двох років
– Як відомо, слух є у кожної людини. Але, якщо його не розвивати з віком ця здібність згасає. – Займатися з малюком вдома може люба матуся. Ви звертали свою увагу, як дітки, яким тільки виповнився рік люблять стуками ложкою по тарілці або по столу. Перетворіть дії дитини на цікаву гру. Гра на інструменті – це умовна мова, яку може розуміти кожна людина. Придумайте звукову казку з перекладом. Спочатку відтворіть звук, а потім поясніть, що він означає. І тоді удар по клавішам ксилофону перетвориться на падіння зірки А стук паличками по барабану – у цокіт маленьких козенят, які біжать до мами.
-Спробуйте розмовляти з малюком мовою музичних інструментів. Не треба розмовляти словами, просто»відповідайте» бубном або ксилофоном щось дитині, а вона хай відповідає за допомогою свого інструменту. А потім хай дитина розкаже Вам про ви розмовляли. Прийміть любу його версію. Ви дуже швидко побачите, як ваш малюк навчився слухати і чути. Хай це тільки начальне враження про можливості музики. Пізніше фантазія підкаже йому про що хотіли сказати відомі композитори своєю музикою.
– Прочитайте дитині казки про веселі пригоди у країні музики, щоб через казко терапії
дитина зрозуміла, які звуки називаються високими, а які низькими, назви нот та збагатилася
естетичними знаннями про цікавий світ музичного мистецтва . Ви можете створити власні
цікаві музичні казки і захопити процесом творчості свою дитину. Добре, коли до процесу
казкотворення залучаться найстарші члени родини: бабусі та дідусі, їхня мова, народні
примовки, забавлянки нададуть процесу яскравого колориту народності та фольклору, що є
одним із найважливіших основ формування національного виховання дитини дошкільного
віку.
Музична казка про висоту звуків.
Жили – були три веселих дзвіночка: Дінь, Дан і Дон. У кожного з них. була своя пісенька. Дзвіночок Дінь співав тоненьким, високим голосочком. Середній дзвіночок Дан співав свою пісеньку середнім голоском. А у дзві¬ночка Дона голос був товщий, нижчий ніж у його друзів і його пісенька звучала по – іншому.
Дзвіночки висять хитаються, дзвенять, повторимо їх дзвін: дінь – дінь, дан – дан, дон – дон.
Подивіться на ці три лінії. На кожній з них зображений дзвіночок. Дзвіночки співають свої пісеньки. Впізнайте, який дзвіночок дзвенить вище всіх? Який нижчий всіх? Заспівайте пісеньку кожного дзвіночка і одночасно покажіть рукою висоту звуку.
Музична казка «Про рідний край»
Якось давно одному східному володарю подарували чудову пташку. Навіть сонце сповільнювало свій рух, слухаючи її пісні. Їй зробили золоту клітку, гніздечко вимостили пухом молодого лебедя. Але пташка не співала. Тоді винесли її у сад. І там вона мовчала. За порадою мудреців її вивезли у ліс, але й там вона теж мовчала. Один із наймудріших мудреців порадив повозити пташку по країні. Біля одного маленького болота повісили клітку з пташкою на суху гілочку саксаулу.
Тяжким випаром від болота, клубами роїлася над ним набридлива мошва. Коли засвітила край неба рання зоря, пташка раптом стрепенувшись, простягнула крила і стрілою злетіла угору, але вдарилась об золоті пруття і впала вниз. Сумно озирнулася навколо й тихо заспівала. «Так ось звідки моя пташка! Це її рідний край», – мрійливо промовив господар. Він згадав своє рідне місто, де не був уже три роки і наказав відкрити дверцята клітки й випустити пташку. І тоді всі пташки заспівали славу рідному краю, заспівали тисячу й одну пісню свободи й любові до Вітчизни. Ось. що таке рідна земля та воля.
В основу наступної казки покладений художній прийом «олюднення», який допоможе дітям з більшим інтересом сприйняти й запам’ятати характерні особливості різних музичних інструментів.

Підготувала:
вихователь-методист: Пригода К. І.

Дивіться також Сторінка вихователя-методиста.

Методичні рекомендації щодо організації роботи з екологічною казкою

Методичні рекомендації

щодо організації роботи з екологічною казкою

 

Екологічні казки є дієвим засобом формування у дітей дошкільного віку початкових екологічних уявлень, оскільки є зрозумілими для дітей і мають цікавий пізнавальний зміст.

                          Робота з казкою об’єднує три етапи:

1 – закріплення знань про об’єкти та явища природи;

 2 – формування уявлень про зв’язки та залежності у природі;

 3 – формування уявлень про цілісність природних систем і людину, як частину природи.

– На початковому етапі  використовуються казки, які спрямовані на розширення та уточнення , закріплення уявлень про живі організми та їхні потреби.

– На другому етапі відбувається уточнення знань про потреби живих організмів.

– На третьому  етапі відбувається формування уявлень про зв’язки між живими організмами і середовищем, тобто формування уявлень про цілісність природних систем.

  Зазвичай казки читаються:

– у вільний від заняття час;

– перед спостереженням;

– після спостереження;

– під час екскурсії;

– після екскурсії;

– як відповідь на запитання дитини.

Нетрадиційні методи роботи з авторськими казками природознавчого змісту ( сторітелінг):

  • « біном фантазій» – дітям пропонують описати незвичайних казкових персонажів, таких як, «антиліс», «антиприрода», і розповісти про них;
  • « перетворення казки» – розповідання по-новому відомої авторської казки природознавчого змісту;
  • « вінегрет (салат) з казок» – обєднання епізодів різних казок. Діти поєднують сюжети різних казок, переносять героїв однієї казки і сюжет іншої.
  • продовження казки розпочатої вихователем, і придумування нового закінчення казки;
  • казка в заданому напрямку – використання сюжету відомої казки з переміщенням її героїв в інший час або простір;
  • гра – казка – дитина уявляє себе в різних ролях і, виходячи з них, визначає значення певного об’єкту природи для його мешканців ( наприклад, значення лісу для диких тварин);
  • перетворення дитини на героя казки та розмова з іншими персонажами казки, висловлювання своїх прохань, побажань, скарг об’єктам і явищам природи (рослинам, сонцю, вітру) і людям, і дітям у тому числі.

 

Перелік казок екологічного змісту:

 

Б. Грінченко « Квітки»;

О. Іваненко « На добраніч», « Кисличка» , «Кульбабка»;

І. Крипякевич «Буряк і соняшник»;

З. Мензатюк « Квіти дощу»;

Г. Олуїч «Ясеневий листочок»;

В. Чухліб « Пісня тоненької очеретини»;

Г. Бєлєнька «Як павучок хатку собі будував»;

Л. Тарнашивської « Казка про жовтий листочок»;

В. Сухомлинський « Найгарніша мама», « Велике й мале»;

С. Козлова « Зимова казка»;

О. Лопатін « Як дерева до зими готуються», « Невтомні трудівники»;

Н. Павлов « У живій кімнатці»;

І. Сенченко « Як Олеся заснула у квітці»;

М. Скребцова « Розмова сосонок»;

В. Біанкі « Пригоди мурашки»;

В. Сухомлинський « Самотній мураха», « Зозулена журба»;

Г. Бєлєнкої « Чому восени листя кольорове», «Хто з них правий?»;

В. Сухомлинський « Камінь»;

О. Іваненко « Про бджілку Медунку»;

В. Біакіні « Пригоди мурашок», «зозуленя»;

Г. Храпач « Золотавка»;

Н. Павлова « Знахідка»;

З. Плохій «Хто потрібніший?»;

Ю. Дмитрієва « Що таке ліс?»,;

О. Іваненко « Чорноморденький», «Білочка мандрівниця»;

М. Кучма « Лісовий ярмарок» та ін..

Дивіться також Сторінка вихователя-методиста.

Методичні рекомендації « Шляхи оптимізації мовленнєвої роботи з дітьми дошкільного віку»

Методичні рекомендації
« Шляхи оптимізації мовленнєвої роботи з дітьми дошкільного віку»

Мовлення дитини є одним із найважливіших чинників розвитку і становлення особистості дитини.
Реалізовуючи завдання Базового компонента дошкільної освіти за змістом освітньої лінії «Мовлення дитини» не варто забувати про шляхи оптимізації мовлення дітей. Серед яких:
Бесіди:
– розмовляйте з дітьми про те що їм цікаво;
– говоріть правильно, спонукайте до наслідування;
– запитайте, що бачили по дорозі у дитячий садок (чи до дому);
– запропонуйте розповісти про те що бачили увісні;
– не забувайте про прийом: «словесних доручень» ( « Скажи Андрійку нехай принесе книжку». « Скажи мамі Стаса, нехай зачекає на мене» і т. д.);
– створюйте мовленнєві ситуації;
Мультимедійні засоби:
– переглядайте мультфільми і проводьте за їхнім змістом бесіди, словникову роботу, удосконалюйте роботу з граматичної правильності мовлення, звукової культури;
– спонукайте до творчості: складання нових сюжетів, введення нових героїв;
Художні твори:
– проводьте бесіди за змістом прочитаного;
– використовуйте різні види переказу: ланцюжком, частинами, командами;
– залучайте до відтворення діалогу між героями, спонукайте до зміни темпу, сили голосу;
– надавайте персонажам інших характеристик ( «Вовк став добрим». «Колобок усіх з’їв .» і т. д.)
– використовуйте запитання проблемного змісту : « Про яку пору року написав письменник? Чому ти так думаєш?»
Інтерактивні методи:
– « Мікрофон»;
– « Метод Пресу»,
– « Ланцюжок слів»;
– «Моделювання»;
– «Карусель» та б. і;
– суміжне мовлення;
– коментоване малювання;
– проблемні запитання;
– « Показуха»;
– «Складемо рекламу»;
– «Ланцюжок»;
– «Моделювання»;
– “Вікно» та ін.;
Використовуйте різні форми роботи:
– проводьте індивідуальну та групову роботу;
– міні-заняття;
– інтегровані заняття, серед яких:
заняття –ігри;
заняття –розваги;
заняття-змагання;
Створюйте умови успішної роботи:
– позитивне емоційне тло;
– змінюйте види діяльності;
– використовуйте ігрові прийоми діяльності ( ігри:дидактичні, народні, рухливі з текстами і діалогами, ігри-вправи, забавлянки, сюрпризи, ігри – драматизації, театралізації);
– контролюйте часові межі;
Варто пам’ятати , що основними складовими мовленнєвих занять є:
– звукова культура;
– словникова робота;
– граматична правильність мовлення;
– зв’язне мовлення (діалогічне і монологічне )

Підготувала:
вихователь-методист: Пригода К. І.

 

Дивіться також Сторінка вихователя-методиста.

Правила взаємодії з дитиною

Правила взаємодії з дитиною

  • Поводьтеся з дитиною так само, як з дорослим, але зважайте на її вік та відсутність у неї соціального досвіду спілкування зі світом.

–   Ставтеся до дитини з повагою, як до рівноправного члена сім’ї – вислуховуйте її думку.

–  Відмовляйте дитині твердо й рішуче, якщо її бажання перевищують можливості сім’ї.

–    Навчіть дитину враховувати інтереси старших, не заважати їхній праці і відпочинку.

– Закріпіть за дитиною постійне коло її обов’язків і супроводжуйте їх виконання.

– Привчайте дитину піклуватися про старших, давайте їй конкретні доручення на кшталт:

« Запитай, як почувається хворий дідусь, чи не треба йому допомогти?», «Проведи

бабусю до ліфта, відкрий їй двері» тощо. Нехай дитина має змогу проявляти турботу

про     старших, чинити по –доброму.

  • Розповідайте дитині про роботу близьких, їхні суспільно корисні справи, аби формувати повагу до себе своїм ставленням до інших людей, їхньої праці.
  • Не дозволяйте дитині вдаватися до панібратства, грубості у ставленні до дорослих.
  • Спонукайте дитину бути товариською і доброзичливою з дорослими та однолітками.
  • Довіряйте дитині. Дошкільники схильні піддаватися навіюванню. Відчувши, що їм довіряють і вважають хорошими, діти намагатимуться виправдати таке враження про себе, тож поводитимуться так, як від них того очікують.
  • Уникайте кепкування та вживання грубих слів на адресу дитини, аби не принижувати її гідність. Діти з розвиненим почуттям власної гідності чутливо реагують на батьківське слово, ліпше піддаються педагогічним впливам.
  • Будьте послідовні у своїх вимогах до дитини. Перш ніж висувати будь-які вимоги до неї, упевніться в їх справедливості та обґрунтованості. Не скасовуйте своїх рішень, це припустимо лише у виняткових випадках.
  • Дотримуйтеся усі правил, які висуваєте до дитини. Якщо дитині не дозволено те, що можна робити батькам та іншим членам сім’ї, досягти бажання результатів у її вихованні навряд чи вдається.
  • Ретельно добирайте засоби впливу на дитину – розпочинайте з м’яких і лише у винятковому випадку вдавайтеся до більш радикальних .
  • Забезпечте чіткий режим і змістовне життя дитини. Це основна умова формування позитивних стійких звичок, що запобігає виникненню конфліктів і сприяє формуванню позитивного досвіду усвідомленої поведінки.
  • Спостерігайте за дитиною: з’ясуйте, чи володіє вона суспільно значущими якостями, чи здатна піклуватися про старших або молодших без вашого нагадування, розділяти сімейні радощі і переживати неприємні ситуації тощо. Таке спостереження дасть вам змогу зорієнтуватися, на які з вищезгаданих правил слід звернути особливу увагу.

 

                                                                          Підготувала вихователь-методист: Пригода К. І.

 

Дивіться також Піклувальна рада.

Дитячі страхи консультація для батьків та педагогів

 

Підготувала: практичний психолог ЗДО № 37
Василюк Оксана Юріївна

Почуття страху супроводжує кожну людину протягом всього його життя: від народження і до смерті ми відчуваємо тривожні відчуття жаху, переляку, страху і побоювань. «Ніщо не страшно тільки дурневі!» — напише поет Р. Гейне, передбачаючи висновки сучасної психологічної науки: на землі справді немає таких психічно здорових людей, які б зовсім нічого і ніколи не боялися. Деколи це раптово виникло відчуття логічно пояснити і навіть виправдано, але в більшості випадків феномен виникнення страху залишається нез’ясованим.
Зміст консультації
1. Що таке страх
2. Дитячі страхи – звідки вони беруться
3. Дитячі страхи
4. Дитячі страхи: де закінчується норма і починається патологія?
5. Дитячі страхи і програми їх корекції
6. Замість висновку
Що таке страх
Класична психологія інтерпретує страх як особистісну емоцію (внутрішнє короткочасне почуття), сучасна психологія нерідко відносить це явище в категорію почуттів людини (внутрішнє стабільне і тривале переживання). Так чому ж справді є страх: це почуття чи емоція?
Чіткого розмежування цих понять не існує. З одного боку, страх – емоція, що носить швидкоплинний характер і спрямована на мобілізацію захисних джерел людського організму. З іншого – почуття, що триває довгий час, періодично зникаюче і виникаюче, здатне до різних метаморфоз; воно несе явний деструктивний характер і є породженням свідомості людини.
В головному ж погляді на страх і природу його виникнення ці напрямки психологічної науки єдині: на думку психологів, страх представляє одну з базових вроджених типів реакції людини на зовнішній світ і його подразники.

Дитячі страхи – звідки вони беруться
У середовищі лікарів, психологів і психотерапевтів існує думка, що свій перший страх дитина відчуває ще в процесі свого народження: проходячи родовими шляхами дитина зазнає страх і панічний жах. Можливо, це і не так; але, з перших годин життя, немовля вже лякається різних звуків, потім незнайомих інтер’єрів, а трохи пізніше і малознайомих людей.
Малюк, тільки з’явившись на світ, вже дуже гостро відчуває свою відособленість від незнайомого навколишнього світу.
Дорослішаючи, маленький чоловічок розширює коло своїх знань; проявився інтерес до вивчення зовнішнього світу, що розвиває фантазію малюка і чим більше розсунути горизонти осягненого їм світу, тим сильніше він насторожено передчуває його зловмисну підступність. «Страх — це хворобливе відчуття своєї винятковості», — помітить одного разу К. Чуковський.
Дитячі страхи
Для виявлення дитячих страхів у психології застосовують кілька найбільш часто використовуваних діагностичних методів. Але не менш важливо вміти розпізнавати їх види, щоб легше підібрати потрібні методики для їх усунення.
Вікові дитячі страхи
Цій категорії страху піддаються всі діти. Особливо явно їх переживають особистості витонченні, чутливі й емоційні, у цьому виявляються їх особливості психічного та особистісного становлення. Основні типові страхи дитини нескладно розподілити за основними віковими періодами.
Перші шість місяців:
 несподіваний звук, шум, гучна мова;
 різкі рухи оточуючих людей;
 загроза падіння, погане утримання.
Від семи місяців до одного року:
 гучний шум, звуки побутової техніки;
 незнайомі люди;
 переодягання та купання (боязнь водостоку у ванній кімнаті);
 зміна звичного оточення (інший інтер’єр квартири, поліклініка);
 висота і загроза падіння;
 непередбачені обставини.
Від одного року до трьох років:
 гучний шум, звуки побутової техніки;
 розставання з близькими;
 незнайомі однолітки, незнайомі люди;
 купання (боязнь водостоку у ванній кімнаті), процес вкладання до сну (страх відключення свідомості, перші усвідомлені кошмари уві сні, несподіване пробудження);
 травми і падіння;
 туалет (унітаз і процес спуску води);
 перестановка меблів;
 різка зміна погоди (особливо гроза).
Від трьох до шести років:
 гучний шум, звуки побутової техніки;
 смерть (близьких людей, тварин);
 нічні кошмари;
 вогонь або пожежа;
 хвороба і лікарні;
 різка зміна погоди (особливо гроза).
Від шести до семи років:
 гучний шум, звуки побутової техніки;
 казкові та інші створення «потойбічної реальності (Баба-Яга, привиди, зомбі й інша «нечисть»);
 травми, порізи;
 втрата батьків;
 темрява і самотність перед сном (кошмари і бачення);
 перехід до школи;
 фізичне покарання батьків; конфлікти чи непорозуміння з однолітками в школі.
Від семи до восьми років:
 темні, немовби зловісні місця;
 катастрофи і різні види «жорстокості» у ЗМІ і ТБ — каналах;
 уявна втрата любові близьких людей, втрата взаєморозуміння з друзями;
 несподівані зміни в шкільному або домашньому житті (відірваність внаслідок якихось причин від одного з них);
 фізична «прочуханка» від батьків; конфлікти чи непорозуміння з однолітками в школі.
Від восьми до дев’яти років:
 образи, фіаско в школі, поразка у грі;
 власний поганий вчинок, який став явним» для оточуючих;
 фізична «прочуханка» від батьків; конфлікти чи непорозуміння з однолітками в школі, конфлікти з силовим «аргументом»;
 сімейні сварки, розлучення батьків, їх втрата.
Від дев’яти до одинадцяти років:
 фіаско в школі, поразка у грі;
 хвороба;
 хижі тварини;
 «запаморочення» і інші симптоми боязні висоти;
 «небезпечні» люди (зустріч з хуліганами, шкільні «банди»).
Від одинадцяти до тринадцяти років:
 фіаско в школі, поразка у грі;
 невдоволення власною зовнішністю і вчинками;
 смерть, тяжкі захворювання;
 секс (потяг і протидія, агресивність когось зі сторони);
 смішні і безглузді ситуації;
 крадіжка, пограбування або інша втрата власності.
Невротичні дитячі страхи
Невротичні страхи зароджуються внаслідок:
 тривалих, невирішених переживань; сильних психічних потрясінь на тлі нездорового нервового перенапруження (страх темряви та самотності);
 незадовільною самовпевненостю і заниженої самооцінки, відсутністю навичок психологічного самозахисту

Наявність численних страхів у дітей є підставою для підозри виявлення симптомів неврозу. Неврозам властиве:
 крайня емоційна насиченість переживань;
 тривале проходження і стабільність;
 негативний вплив на становлення особистості та характеру;
 ухилення від зустрічі з об’єктом страху;
 неприйняття нового і невідомого;
 утруднене позбавлення від страху;
 патологічні вчинки, демонстрації (нерідко, наприклад, виявляються дивні і шокуючі ритуали).
Ситуативні та особистісні дитячі страхи
Ситуативний страх з’являється у вкрай нетиповою, шокуючою ситуації (як при нападі собак). Іноді він проявляється як наслідок нервового «інфікування» панікою в місцях масового зібрання людей, сумних очікувань в колективі, пригніченої горем сім’ї; або вражає людину, що став жертвою життєвих пригод.
Особистісний страх викликається як правило появою у несподіваній обстановці, при маловідомих обставин і обумовлюється виключно характером людини (низькою самооцінкою, недовірливістю).
«Вроджені» і «придбані» дитячі страхи
Дитячі страхи умовно можливо поділити ще на два підтипи: «вроджені» і «придбані»:
• «Вроджені» страхи характерні певній віковій фазі розвитку дитини.
 З трьох річного віку в малюка несамовито розвивається фантазія, уява, образне мислення; але він ще надзвичайно наївний, довірливий і пояснюємо, коли дитина пережила, якусь страшну життєву ситуацію без явно видимої шкоди для себе, страхи можуть проявитися через значний проміжок часу на кілька днів і навіть тижнів.
 Шести – семирічним дітям стає зрозумілим сенс смерті, вони починають реально побоюватися за своє життя і навіть не дуже страшні природні катаклізми (гроза, грім, ураган) викликають у них переляк.
• «Придбані» страхи проявляються у дитини з наступних причин:
 мало місце якась реальне подія (малюк боїться собак, оскільки його вкусили);
 відбулася «нехороша» зустріч з якимись особами;
 було допущено «залякування» у процесі виховання, навіяний страх;
 мали місце сімейні конфлікти (малюк боїться природи, тварин, хвороб, смерті; йому часто сняться кошмари);
 мало місце «залякування» з несподіваного джерела: ЗМІ, ТБ – програма, необережно прочитана казка.
Дитячі страхи: де закінчується норма і починається патологія?
Сучасні психологи виділяє 29 типів страху (за А. В. Захаровою), які переживають діти з моменту народження і до 16-18 – річного віку. Особливу увагу при цьому приділено «переломним» віком: 3-4 роки (у хлопчиків кількість страхів знижується, у дівчаток посилюється), 6-7 років (до страхів самотності, смерті додаються «соціальні»: смерть близьких) і 11-12 років (до 16-18 років страхи поступово відступають).
Дитячі страхи зазвичай поділяють на три види: нав’язливі, марні і надцінні:
 До нав’язливих страхів зараховують численні «фобії»: гипсофобия (боязнь висоти), агорафобія (страх відкритого простору). Ці страхи виникають у дитини виключно у визначених випадках.
 До марних страхів відносять страхи, джерело яких не вдається виявити (боязнь фрукта, взуття, якихось певних речей). Ці страхи свідчать про серйозні проблеми психіки дитини. Тут вже терміново потрібна лікарська допомога.
 Надцінні страхи — «ідеї фікс» (страх «виклику» на уроці, заїкання; боязнь «нечисті» та інших «страшилок»; жах при візиті до лікаря). Саме з цією категорією страхів (90 % всіх випадків звернень) і працюють в основному психологи.
Дитячі страхи і програми їх корекції
Для корекції страхів у дітей дошкільного віку найбільш результативними вважаються програми:
 арт-терапії;
 читання дитячої літератури, перегляд дитячих телепрограм і фільмів;
 ароматерапія;
 природотерапия;
Арт-терапія покликана через розвиток художнього світобачення (малювання, аплікації, ігри в пісочниці, захоплення музикою) привести несвідоме у взаємодію з свідомістю і тим відновити єдність почуттів, емоцій і відчуттів малюка.
Корекція казкою, переглядом дитячих телепрограм і фільмів допомагає дітям зрозуміти різноманітність і складність життя; дитина поступово розуміє, що в світі є несправедливість, обман, біль, жорстокість, але є і любов, дружба, вірність і немає приводу для зневіри. Метод корисний і тим, що у батьків з’являється можливість аналізу, побаченого і прочитаного, але нехай малюк сам робить висновки.
Ароматерапія – модна і дієва методика. Рослинні ефірні масла впливають на біохіміку організму дитини. Забути про нічні страхи допоможе: Мирра з Петит грейн; від збудження, примхливості і злоби – Іланг-іланг з Валеріаною. Ароматів на сьогоднішній день безліч, але підбирати і користуватися ними треба обережно.
Природотерапия привчає малюка до уважного і глибокого розуміння природи: спів пташок, запах квітів, плескіт води дуже важливі для морального здоров’я малюка. У дорослих з’являється привід довірчого міркування про побачене – так дитина буде вчитися спостерігати, оцінювати і ділитися думкою.
Сприймайте страхи дитини природно. Якщо вони не сильні і не периодичні, просто «переключайте» дитину на цікаве заняття. Головне, щоб малюк відчув впевненість, підтримку, розуміння й батьківську любов.
Висновок
Подолання страхів у малюка – довгий і нелегкий процес, що вимагає від батьків теплого участі і знання суті того, що відбувається. Маєте не просто «дивитися» за дитиною, а буквально жити з нею одним життям, проникаючи в його потаємний світ; і одночасно з цим, з «холодною головою», прораховувати – не проявляється при цьому безмежна опіка, або, навпаки, підвищена вимогливість.
Дитина не винена у тому, що боїться. Для нього така реакція на новий непізнаний світ природна; але ця реакція свідчить і про певну недовіру малюка до батьків. Це завжди потрібно враховувати і допомагати дитині знаходити оптимальні варіанти для вибудовування довірчих взаємин.
Не намагайтеся захистити дитину від усіх життєвих перешкод – у підсумку він втратить зв’язок з цим світом, втратить самостійність і здатність до адаптації. Але не сприймайте страхи як дитячу слабкість і боягузтво – дитина замкнеться в собі, переляк сховається в підсвідомості і надалі виявитися в ситуації стресу.
Дитячі страхи в юності вимагають не менш пильного батьківського спостереження. Тоді можливо в свій час не допустити гіпертрофованих страхів дитини при переході в підлітковий вік і, навпаки, сприяти розширенню його потенціалу. Батьки повинні усвідомлювати: страх можна перемогти до кінця – боязнь є доля людини, його особистісний тягар. «Якщо хочеш нічого не боятися, пам’ятай, що боятися можна всього», — попереджає Сенека. І лише майстерна корекція страху у дітей, що враховує першопричину переляку, може допомогти дитині в майбутньому правильно перерозподілити свої душевні ресурси так, щоб прийдешні страхи ставали б стимулом до внутрішнього саморозвитку, а не провокували неждані фобії.

Дивіться також Сторінка психолога.