«Особливості організації художньо-мовленнєвої діяльності дітей»

Завдання формування художньо-мовленнєвої компетенції в дітей дошкільного віку: – ознайомити дітей з фольклорними творами, творами письменників-класиків, сучасних
українських письменників, зарубіжних авторів;
– навчити дітей слухати і розуміти зміст художніх творів;
– прищеплювати вміння відтворювати зміст знайомих творів в активній художньо- мовленнєвій діяльності;
– розвивати поетичний слух, бажання вивчати вірші напам’ять;
– виховувати виразність художнього читання у процесі відтворення змісту художніх творів;
– виховувати оцінні судження, адекватні естетичні та моральні оцінки поведінки героїв;
– формувати самостійність у художньо- мовленнєвій і театрально-ігровій діяльності;
– виховувати вибіркове ставлення до книги, охайність у роботі з книгою;
– вчити визначати жанр художнього твору, запам’ятовувати його автора;
– виховувати бережливе ставлення до книги, бажання лагодити книжки.

Види бесід за змістом художніх творів:
1) бесіда як відтворення прочитаного;
2) бесіда за запитаннями автора твору;
3) бесіда у зв’язку з прочитаним;
4) бесіда морально-оцінювального змісту;
5) бесіда, спрямована на з’ясування розуміння дітьми засобів художньої виразності твору;
6) бесіда на розуміння дітьми жанрів твору .
У старших групах проводять також етичні бесіди, бесіди за творами одного письменника, узагальнюючі бесіди «Мої улюблені книги», «Мої улюблені казки», «Мій улюблений дитячий письменник»,
– тематичні бесіди про письменників,
– бесіди, спрямовані на з’ясування композиційної структури твору,
– літературні вікторини;
– бесіди порівнювального характеру за кількома творами як одного, так і різних жанрів

Прийоми активізації дітей на заняттях з художньої літератури:
– уявний діалог дітей з літературним героєм;
– написання листа літературному герою;
– прийом словесної гри;
– словесний малюнок;
– психологічний аналіз рис характеру та особливостей героя.
–
Структурні компоненти заняття соціально-морального змісту +художня літератури
1. Вступна частина ( сюрпризний момент, вступна бесіда, відгадування загадки, виникнення проблемної ситуації і т. д.)
2. Читання твору.
3. Бесіда за змістом прочитаного ( пояснення не зрозумілих слів, оцінка вчинків герої і т. д., ).При необхідності повторне читання.
4. Робота із жанром.
5. Виведення морального правила (прислів’я, приказка, правила поведінки)

Підготувала:
вихователь-методист: Пригода К. І.
Косультація для музичних керівників
« Створення музично-творчих казок для дітей дошкільного віку»
Якщо Ви твердо вирішили, що ваша дитина буде займатися музикою, намагайтеся підготувати його як можна раніше, починаючи з двох років
– Як відомо, слух є у кожної людини. Але, якщо його не розвивати з віком ця здібність згасає. – Займатися з малюком вдома може люба матуся. Ви звертали свою увагу, як дітки, яким тільки виповнився рік люблять стуками ложкою по тарілці або по столу. Перетворіть дії дитини на цікаву гру. Гра на інструменті – це умовна мова, яку може розуміти кожна людина. Придумайте звукову казку з перекладом. Спочатку відтворіть звук, а потім поясніть, що він означає. І тоді удар по клавішам ксилофону перетвориться на падіння зірки А стук паличками по барабану – у цокіт маленьких козенят, які біжать до мами.
-Спробуйте розмовляти з малюком мовою музичних інструментів. Не треба розмовляти словами, просто»відповідайте» бубном або ксилофоном щось дитині, а вона хай відповідає за допомогою свого інструменту. А потім хай дитина розкаже Вам про ви розмовляли. Прийміть любу його версію. Ви дуже швидко побачите, як ваш малюк навчився слухати і чути. Хай це тільки начальне враження про можливості музики. Пізніше фантазія підкаже йому про що хотіли сказати відомі композитори своєю музикою.
– Прочитайте дитині казки про веселі пригоди у країні музики, щоб через казко терапії
дитина зрозуміла, які звуки називаються високими, а які низькими, назви нот та збагатилася
естетичними знаннями про цікавий світ музичного мистецтва . Ви можете створити власні
цікаві музичні казки і захопити процесом творчості свою дитину. Добре, коли до процесу
казкотворення залучаться найстарші члени родини: бабусі та дідусі, їхня мова, народні
примовки, забавлянки нададуть процесу яскравого колориту народності та фольклору, що є
одним із найважливіших основ формування національного виховання дитини дошкільного
віку.
Музична казка про висоту звуків.
Жили – були три веселих дзвіночка: Дінь, Дан і Дон. У кожного з них. була своя пісенька. Дзвіночок Дінь співав тоненьким, високим голосочком. Середній дзвіночок Дан співав свою пісеньку середнім голоском. А у дзві¬ночка Дона голос був товщий, нижчий ніж у його друзів і його пісенька звучала по – іншому.
Дзвіночки висять хитаються, дзвенять, повторимо їх дзвін: дінь – дінь, дан – дан, дон – дон.
Подивіться на ці три лінії. На кожній з них зображений дзвіночок. Дзвіночки співають свої пісеньки. Впізнайте, який дзвіночок дзвенить вище всіх? Який нижчий всіх? Заспівайте пісеньку кожного дзвіночка і одночасно покажіть рукою висоту звуку.
Музична казка «Про рідний край»
Якось давно одному східному володарю подарували чудову пташку. Навіть сонце сповільнювало свій рух, слухаючи її пісні. Їй зробили золоту клітку, гніздечко вимостили пухом молодого лебедя. Але пташка не співала. Тоді винесли її у сад. І там вона мовчала. За порадою мудреців її вивезли у ліс, але й там вона теж мовчала. Один із наймудріших мудреців порадив повозити пташку по країні. Біля одного маленького болота повісили клітку з пташкою на суху гілочку саксаулу.
Тяжким випаром від болота, клубами роїлася над ним набридлива мошва. Коли засвітила край неба рання зоря, пташка раптом стрепенувшись, простягнула крила і стрілою злетіла угору, але вдарилась об золоті пруття і впала вниз. Сумно озирнулася навколо й тихо заспівала. «Так ось звідки моя пташка! Це її рідний край», – мрійливо промовив господар. Він згадав своє рідне місто, де не був уже три роки і наказав відкрити дверцята клітки й випустити пташку. І тоді всі пташки заспівали славу рідному краю, заспівали тисячу й одну пісню свободи й любові до Вітчизни. Ось. що таке рідна земля та воля.
В основу наступної казки покладений художній прийом «олюднення», який допоможе дітям з більшим інтересом сприйняти й запам’ятати характерні особливості різних музичних інструментів.